Оцінка рівня відповідності України критеріям, які необхідно виконати для вступу до НАТО та ЄС

Оцінка рівня відповідності України критеріям, які необхідно виконати для вступу до НАТО та ЄС

17/12/2008

Анатолій Романюк, доктор політичних наук, професор, Центр політичних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка

Процедура приєднання потенційного претендента до набуття членства в НАТО включає в себе наступні складові: консультації, переговори, ратифікацію та імплементацію.

Для того, щоб допомогти бажаючим країнам підготуватись до вступу у НАТО, в 1999 році було розробленота ухвалено План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ), якийнадавався країні на етапі консультацій.

Система критеріїв/базових принципів була розроблена і викладена у Вашингтонському договорі (
4 квітня 1949 року). Наріжними принципами для всіх країн – членів НАТО виступають: демократія, свобода особи, верховенство права, прагнення сприяти стабільності і добробуту в Північноатлантичному регіоні, спільна діяльність для здійснення колективної оборони та підтримання миру і безпеки. Відповідно, від країн-претендентів очікується, що вони будуть:

а) вирішувати міжнародні суперечки мирним шляхом;

б) демонструвати відданість принципам верховенства права та прав людини;

в) вирішувати мирним шляхом міжетнічні конфлікти і зовнішні територіальні суперечки, спірні питання внутрішньої юрисдикції, відповідно до принципів ОБСЄ та з метою прагнення до встановлення добросусідських відносин;

г) встановлювати належний демократичний та цивільний контроль над
своїми збройними силами;

д) утримуватися від загрози силою чи застосування сили будь-яким чином, що не відповідає цілям ООН;

є) сприяти розвитку мирних та дружніх міжнародних відносин шляхом зміцнення своїх вільних інституцій та завдяки сприянню зміцненню
cтабільності й благополуччя;

є) продовжувати надавати цілковиту підтримку та братии участь у роботі Ради євроатлантичного партнерства, в програмі «Партнерство заради миру» та розвитку співробітництва з країнами-партнерами, що не є членами НАТО;

ж) демонструвати відданість справі зміцнення стабільності та благополуччя через дотримання принципів економічної свободи, соціальної справедливості та відповідальності за охорону довкілля;

з) робити свій внесок військового характеру в колективну оборону та у виконання нових завдань, що постають перед Альянсом, а також будуть
готові взятина себе зобов'язання щодо поступового удосконалення своєї обороноздатності;

і) належним чином брати участь у роботі установ НАТО;

й) прагнути до здійснення стандартизації та досягнення
оперативної сумісності;

к) створювати через національну програму необхідну
структуру з питань планування та виконання такихоборонних бюджетів, які б відповідали визначенимпріоритетам у сфері оборони та передбачали б відповідні схеми навчання для ознайомлення персоналуз існуючими в НАТО практикою та процедурамиз метою підготовки до можливої в майбутньому участів роботі структур Альянсу;

л) знайомитися з належними правовими механізмами та угодами, якими керується НАТО для забезпечення співробітництва в своїй структурі та формальним
юридичним процесом, що передує членству.

Будь-яке рішення щодо запрошення країни-претендента розпочати з Альянсом переговори стосовно
приєднання до НАТО приймається в кожномуконкретному випадку країнами-членами НАТО згідноз параграфом 8 Декларації Мадридського саміту і згідноз Декларацією Вашингтонського саміту.

Розглянемо тепер значення Плану дій щодо членства в НАТО стосовно сприяння країні претенденту. ПДЧ має відбуватися на основі самодиференціації і не означає існування ані будь-якого часового розкладу щодо прийняття таких рішень, ані будь-якої гарантії членства.
ПДЧ ні в якому разі не можна вважати переліком окремих, або додаткових критеріїв для набуття членства в НАТО.План дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО складаєтьсяз п'яти розділів, а саме:

I. Політичні та економічні питання

II. Оборона/військові питання

III. Питания ресурсів

IV. Питання безпеки

V. Правові питання

У кожному з розділів ПДЧ визначено питання, які
можуть бути предметом обговорення (список не є вичерпним), та висвітлюються механізми, за допомогоюяких можна якнайкраще здійснювати підготовку доможливого отримання членства.Перелік питань, визначених для обговореннярозрахований на те, щоб охопити всі ті проблеми, яківизначать для себе самі країни-претенденти якпитання, котрі вони бажають розглянути. Від кожної країни-претендента вимагається розробити річну національну програму підготовчої діяльності до можливого майбутнього членства з визначенням завдань та цілей підготовки, де б містилася конкретна інформація щодо заходів, які вживаються; органів, які відповідають за впровадження цих заходів; а там, де це доцільно — графік роботи щодо конкретних аспектів такої підготовки. Програма формуватиме основу, задопомогою якої з боку Альянсу можна буде простежитипрогрес, досягнутий країнами-претендентами длязабезпечення зворотного зв'язку.Зворотний зв'язок та поради з питань Плану дій щодочленства в НАТО забезпечується за допомогою механізмів, в основі яких лежать формули, що діють насьогодні для країн-партнерів, а саме:

зустрічі за формулою «2
7+1»

семінари в рамках Групи НАТО.

Останні проводяться з метою обговорення окремих
питань з Плану дій щодо членства в НАТО. Щороку Альянс готує звіт для окремих країн-претендентів, в якому викладаються результати, досягнутікраїнами-претендентами у виконанні Щорічних національних програм. Цей документ подається для обговорення на зустрічі Північноатлантичної ради з країноюпретендентом. За вже сформованою традицією делегаціїкраїн-претендентів очолюються міністром закордоннихсправ або міністром оборони. Результати цих переговорів закріплюються в загальній доповіді по ПДЧ, якавиноситься на міністерські сесії НАТО.

Таким чином, отримання ПДЧ передбачає прийняття країною-претендентом добровільно зобов’язань по реформуванню політичної, військової та економічної сфер, відповідно до окреслених критеріїв. Оскільки самі критерії не мають характеру чітких кількісних показників, а мають відчутну долю суб’єктивізму, оцінка їхньої відповідності передбачає дві складові. Перша – проведення реальних змін в окреслених сферах. По-друге, позитивну оцінку країнами – членами НАТО результатів країни-претендента. На наш погляд, друга складова, яку ми можемо ще оцінити як політичну складову, є вирішальною. Це значною мірою виявилось під час прийняття до НАТО Румунії і Болгарії. Складається враження, що вище політичне керівництво країни робило ставку так само на другу складову. В умовах, коли цей підхід не спрацював слід зробити зупинку і оцінити попередній шлях, дії для того щоб окреслити алгоритм наступних дій.

Перспектива отримання Україною членства в НАТО окреслена в рішеннях Бухарестського (2008) самміту і передбачає, що вона може стати в майбутньому членом Альянсу. Відсутність рішення про надання Україні ПДЧ в грудні 2008 р. не означає відмови. Більше того прийнято річний план дій, який еквівалентний річному плану, що його отримують країни члени ПДЧ. Тобто, процес руху в сторону НАТО України продовжується, але він не формалізований документом ПДЧ. Відсутність такого рішення значною мірою зумовлена внутрішньою політичною ситуацією в Україні. Вона стабільно носить ознаки політичної кризи. Тому, на нашу думку, на даному етапі слід працювати над формальними вимогами, прагнути досягнути відповідності базовим засадам Альянсу, тим більше, що вони добре кореспондуються із частиною критеріїв/вимог, необхідних для  вступу країни до Європейського Союзу. Ці критерії отримали назву Копенгагенських критеріїв, оскільки вони були прийняті на засіданні Європейської Ради ЄС у Копенгагені 1993 року і включають три наступних складових:

перший критерій (політичний критерій) – "стабільність інститутів, що єгарантами демократії, верховенства права, прав людини і поваги та захисту прав меншин";

другий критерій (економічний критерій) – "існування діючої ринкової економіки, а також спроможність впоратися з конкурентним тиском та ринковими силами в межах Європейського Союзу";

третій критерій (критерій членства) – "здатність взяти на себе обов'язки
членства, включно з дотриманням цілей політичного, економічного та валютного союзу".

Оцінка відповідності буде переважно негативною для України. Причинами, на нашу думку, виступають:

- внутрішня політична нестабільність;

- невідповідність України формальним критеріям (у випадку ПДЧ);

- відмова країн-членів НАТО від спрощеного політичного механізму прийняття нових членів;

- тиск Росії.

Тому, висновок зі спроби отримання ПДЧ, полягає у наступному – нам слід багато і плідно працювати і менше декларувати що і коли станеться. Період політичних пільг скінчився, слід повертатися до реаліїв як в самооцінці, так і в системі міжнародних відносин, а головне розібратися у суспільстві: чи здатна діюча політична еліта ставити і досягати цілі національного значення ?



Джерело: Україна-НАТО: регіональний вимір. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів, 6 грудня 2008 року

Повернутися до списку публікацій



Архів публікацій

<<< Серпень 2018 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    

Останні публікації