Україна – НАТО: Євроатлантичне майбутнє

Україна – НАТО: Євроатлантичне майбутнє

18/12/2008

Алла Фатуллаєва, факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка

Бурхливі процеси демократичних перетворень, котрих зазнала Україна беззаперечно свідчать про створення нових реальних можливостей прискорення поступу держави на шляху до європейської спільноти. Водночас, особливості геополітичного становища і національні інтереси спрямовують державу до виважених кроків у напрямку євроатлантичної інтеграції з метою забезпечення активної участі України у європейській та світовій системах безпеки. Досвід України довів низько ефективність політики «багатовекторності», яка не показала очікуваних результатів та поставила під сумнів основи національного суверенітету. Тому, так важливі тепер відносини України з НАТО, котрі ще на крок приближають Україну до європейського співтовариства.

Бурхливі процеси демократичних перетворень, котрих зазнала Україна беззаперечно свідчать про створення нових реальних можливостей прискорення поступу держави на шляху до європейської спільноти. Водночас, особливості геополітичного становища і національні інтереси спрямовують державу до виважених кроків у напрямку євроатлантичної інтеграції з метою забезпечення активної участі України у європейській та світовій системах безпеки. Досвід України довів низько ефективність політики «багатовекторності», яка не показала очікуваних результатів та поставила під сумнів основи національного суверенітету. Тому, так важливі тепер відносини України з НАТО, котрі ще на крок приближають Україну до європейського співтовариства.

Відносини України з НАТО почали розвиватись з 1994 р. завдяки участі України в Програмі «Партнерство заради миру». Україна була однією з перших пострадянських країн, яка започаткувала формальні відносини з Альянсом. З 1995 року, після прийняття Спільної заяви, Україна та НАТО розвивали «розширені та поглиблені» відносини, які у 1997 році набули статусу, з прийняттям Радою національної безпеки і оборони України рішення «Про стратегію України щодо Північноатлантичного договору (НАТО)» виходить з того, що кінцевою метою її євро інтеграційної політики є вступ до цієї організації, як основи загальноєвропейської структури безпеки. Цього ж року, Постановою Верховної Ради України «Про рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО». Наші законодавці підтримали цю стратегію й наголосили на необхідності інтенсивного процесу підготовки України до членства в Альянсі.

В 2003 році приймається закон України «Про основи національної безпеки України», в якому серед основних напрямів державної політики з питань національної безпеки, визначено набуття членства в ЄС та НАТО при збереженні стратегічного партнерства та добросусідських відносин з Російською Федерацією, іншими країнами СНД, а також з іншими країнами світу.

Таким чином курс України на вступ до НАТО визначений, як стратегічний. Отож, відносини між Україною і НАТО набули стійкого і довгострокового характеру. Небагато, хто розуміє, що вступ України до  НАТО – це пролонгація ідеї нашої державності, незалежності зовнішньої політики, геополітичної свободи. Адже, Росія не поважатиме пронатовський вибір України, допоки України цей вибір не зробить. Ставши членом Альянсу Україна зможе розраховувати на допомогу союзників. Також є й інші плюси: вільний доступ до ресурсів. Адже, навіть сильні країни-члени Альянсу розуміють наскільки зростає їх оборонний бюджет, якщо вони змушені будуть захищати себе самі.  

Процес входження до НАТО є стимулюючим фактором для проведення внутрішніх політичних та соціально-економічних реформ усіх сфер суспільного життя, гармонізації законодавства з правовими нормами та демократичними принципами країн-членів НАТО, прискорення трансформації Збройних Сил України, встановлення цивільного демократичного контролю над оборонним та берековим секторами держави. Після вступу до Альянсу Україна братиме безпосередню участь у процесах вироблення і прийняття рішень щодо подальшого розвитку європейської і євроатлантичної безпеки, які не лише стосуються інтересів національної безпеки України та НАТО, але й формують сучасне середовище євроатлантичної безпеки, включаючи безпеку України. Україна отримає безпрецедентні додаткові гарантії забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності та непорушності державних кордонів відповідно до Вашингтонського договору. Завдяки цьому у майбутньому Україна не буде об‘єктом провокацій на кшталт закликів до перегляду статусу Севастополя та Кримського півострова, які регулярно лунають з уст високих посадовців та офіційних осіб Російської Федерації, або нагнітання напруження, як було під час конфлікту навколо острова Коса Тузла. Вступ України в НАТО сприятиме покращенню інвестиційної привабливості країни в очах міжнародних інвесторів. Неможливо назвати точну цифру фінансових вливань, які може отримати Україна, проте досвід країн попередніх хвиль розширення свідчить про значне зростання прямих закордонних інвестицій.  

НАТО надає ефективну практичну допомогу державам у випадку надзвичайних ситуацій та техногенних катастроф. В Україні бували випадки, коли допомога НАТО була вчасною і потрібною. Це і ліквідація аварії на колекторних спорудах Харкова наприкінці 90-х років, і наслідків повеней у Закарпатті у 1998 та 2001 рр. Саме НАТО забезпечило оперативне надання допомоги США в ліквідації наслідків урагану „Катріна” та Пакистану  у ліквідації наслідків землетрусу. Щодо позитивів, які Україна вже має сьогодні, слід згадати проект НАТО щодо створення Трастового фонду для ліквідації надлишків застарілих боєприпасів в Україні, а їх у нас 133 тис. тон, 1,5 млн. одиниць стрілецької зброї та 1 тис. одиниць переносних зенітно-ракетних комплексів. 1 грудня 2005 р. у Харківській області розпочався перший трирічний етап проекту, на який вже зараз передбачено 4,1 млн. євро, а вартість усього першого етапу становитиме близько 8 млн. євро. Загалом проект розрахований на 12 років, і на його реалізацію передбачається витратити більше 25 млн. євро.

НАТО надає допомогу Україні у вирішенні проблем звільнених у запас військовослужбовців. Завдяки фінансовій підтримці Альянсу з грудня 1999 р. по 2005 р. було організовано 39 курсів з вивчення іноземних мов (англійська, німецька, французька, італійська), які закінчили 447 колишніх військовослужбовців, і 15 курсів з основ ведення підприємницької діяльності для звільнених у запас офіцерів. У 2005 р. було проведено 8 мовних курсів і 6 спеціалізованих курсів, на що було виділено 150 тис. євро. На фінансове забезпечення потреб програми перепідготовки військовослужбовців на 2006 рік передбачено 300 тис. євро. Саме завдяки НАТО було збережено найбільший у Європі полігон  “Яворів” у Львівській області, до забезпечення діяльності якого залучаються тисячі цивільних осіб та десятки приватних компаній малого та середнього бізнесу, отримуючи постійну високооплачувану роботу та замовлення на надання побутових та інших послуг, на поставки продуктів харчування, одягу тощо. Членство України в НАТО матиме глибоке цивілізаційне значення для нашої країни. Адже входження до Альянсу означає для нас, перш за все, приєднання до сім’ї націй, що мають спільні демократичні цінності, які цілком поділяє український народ. Національним інтересам України відповідає взаємодія з країнами-членами НАТО у боротьбі проти міжнародного тероризму, розповсюдження зброї масового знищення, нелегального обігу наркотиків, торгівлі людьми, в питаннях захисту навколишнього середовища, становлення громадянського суспільства тощо.

Зараз Україна бореться за свій євроатлантичний вибір з пострадянським минулим. Адже, саме євроатлантична інтеграція сьогодні є інтегральною частиною всієї політики України.

В центрі уваги співпраці з НАТО розглядаються не лише питання безпеки, а й загальнополітичні, такі, як енергетика, економіка, захист прав людини, свобода слова. В України є велика кількість законів та постанов про співробітництво України і НАТО. Залишається лише зробити останній і вирішальний крок – стати повноправним членом цієї організації.

Отож, Україні варто визначити для себе: де ми краще гарантуємо собі зовнішню безпеку, а не розглядаємо цей процес до безкінечності.

На сьогодні, ще ні одній країні світу не вдалось абстрагуватися від інтеграційних процесів, котрі охоплюють всю планету. Тому, хочемо ми цього чи ні, але крім внутрішніх політичних ритмів, наше життя, що раз більше підпорядковується глобалізованим ритмам хвилям інтернаціоналізації та інтеграції.

Література:


Морозов К. Вектори інтеграції. // Політика і час. – 2006. - № 9. – с. 30-31 Хандогій В. Десять років особливого партнерства України з НАТО: мовою фактів. // Політика і час. – 2007. - № 7. – с. 14-17 Соскін О. Хибні стереотипи щодо НАТО – перепона на шляху до євроатлантичного розвитку України. // Економічний часопис – ХХІ. – 2007. - № 1-2. – с. 9-11. Євроатлантичне майбутнє України. // Політика і час. – 2007. - № 7. – с. 19-21.


Джерело: Україна-НАТО: регіональний вимір. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів, 6 грудня 2008 року

Повернутися до списку публікацій



Архів публікацій

<<< Грудень 2018 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

Останні публікації