Чи має українська опозиція позицію щодо членства України в НАТО?

Чи має українська опозиція позицію щодо членства України в НАТО?

18/12/2008

Дарія Зубрицька, кафедра політології Львівського національного університету імені Івана Франка

На перший погляд українська опозиція дуже чітко та послідовно виступає проти вступу України у військовий Альянс. Положення про недопущення вступу було однією з основних передвиборчих обіцянок Партії Регіонів (ПР). У передвиборчій програмі Партії регіонів у частині “Зовнішня політика: відкритість і добросусідство” зазначено, що «питання про вступ України до НАТО може вирішуватись тільки на основі результатів всенародного референдуму. А також, ми забезпечимо збалансовану зовнішню політику, де Східний (Росія та країни Сходу) і Західний (країни ЄС та США) напрями однаково значущі»[1]. Отож, найбільша українська опозиційна партія у питаннях безпеки, намагається балансувати між двома геополітичними напрямами.

Восени 2006 року лідер ПР В. Янукович у інтерв’ю німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung, сказав, що «Україна не змінила свою орієнтацію. Як і раніше, нашою стратегічною метою залишається входження в євроатлантичний простір». На уточнююче питання чи означає це «членство», він відповів: «Так. Цю мету ніхто змінювати не хоче». Видання побачило світ після його візиту до штаб-квартири Альянсу в Брюсселі. Але «цю мету» регіонали діаметрально змінили, опинившись в опозиції.

Міністр закордонних справ Володимир Огризко вручив Генеральному секретареві НАТО Яап Де Хооп Схефферу звернення українського Президента, прем’єра і спікера парламенту, в якому вони висловлюють «зацікавлення» у приєднанні України до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Поки В. Огризко доставляв листа в штаб-квартиру НАТО, регіонали доводили, що спікер Верховної Ради А. Яценюк за законодавством не мав права підписувати подібний лист, а якщо не відкличе свій підпис – ризикує поплатитися посадою спікера, що й згодом відбулося. Опозиціонери з Партії Регіонів звинуватили А. Яценюка у тому що він начебто не мав права, не отримавши згоди більшості парламенту, підписувати даний документ. Однак таке право було обумовлене рядом рішень Верховної Ради України з цього приводу. Це, зокрема, рішення від 21 листопада 2002 р., коли парламент підтримав своєю постановою курс на членство у НАТО, це ж положення міститься й у прийнятому 19 червня 2003 р. Законі України «Про основи національної безпеки та оборони», який, до речі, було прийнято ледь не конституційною більшістю тодішнього складу Верховної Ради. І Партія регіонів у повному складі та більшість членів фракції СДПУ(о) голосували за його прийняття.

За членство в НАТО опозиціонери голосували й у 2003 р. Під Універсалом національної єдності від 3 серпня 2006 р. стоїть підпис голови Партії регіонів В. Януковича, а там чітко прописаний курс на членство в НАТО і приєднання до ПДЧ. Можна говорити чи то про незнання опозиціонерами Конституції, стверджуючи, що в ній міститься положення про нейтральний статус держави, чи про фактичну непослідовність, коли слова розходяться з ділом.

Народний депутат України від Партії регіонів Л. Кожара, (заступник голови Комітету ВР у закордонних справах, колишній посол України в Швеції) заявив, що Партія регіонів не виступає проти співробітництва з НАТО, а навпаки - за всебічну співпрацю з Альянсом, й є противником негайного членства, оскільки абсолютна більшість громадян України проти вступу до НАТО на нинішньому етапі. По-друге, згідно з Універсалом національної єдності, питання вступу до НАТО має бути вирішено на всеукраїнському референдумі. А План дій щодо членства в НАТО – це фактично і є заявка на початок процесу вступу до цієї організації. І якщо Україна починає процедуру вступу до НАТО, то ми маємо спитати думки народу. Крім того, поспішними діями, - вважає депутат,- можна поставити і Україну в незручне становище, коли вона виконуватиме ПДЧ, а потім на референдумі український народ скаже «ні». Як тоді виглядатиме наша держава? [2.] Ось про що турбуються регіонали, – про міжнародний імідж нашої держави! Насправді, нічого страшного б не відбулося, коли б Україна виконала ПДЧ, бо ця програма суттєво покращила б соціальні умови звичайних громадян.

У програмі Комуністичної партії йдеться про те, що Компартія сприятиме зміцненню безпеки і обороноздатності країни на основі розумної достатності й входження до системи колективної безпеки країн Співдружності Незалежних Держав. Вона вважає принципово неприпустимим використання Збройних сил при розв’язанні внутрішніх конфліктів і рішуче засуджує спроби під прикриттям “департизації» військових частин, прикордонних військ правоохоронних органів нав’язати їх особовому складу націоналістичну ідеологію, настроїти проти народів і армій Росії, інших дружніх держав, що є нашими природними союзниками.

Покликання Збройних сил — захист інтересів трудящих. Комуністи — проти реалізації планів включення України до військових структур НАТО, перетворення її на буфер, санітарний кордон між західними державами та Росією [3].

Отож, з програмних засад Компартії можна зробити висновок, що тільки в мирі й дружбі з Росією нам буде безпечно. Однак на практиці спостерігаємо якраз протилежне. Зараз ми маємо найбільше загроз нашій територіальної цілісності якраз з боку Росії. Мер Москви Ю. Лужков закликав Росію заявити претензії на Севастополь.

Нинішній прем’єр Росії, В. Путін, висловився за перебування російського флоту в Криму й після 2017 р. і, таким чином, непрямо поставив під сумнів суверенітет України. Відомий прокремлівський політолог, редактор московського журналу «Росія в глобальній політиці», Федір Лук’янов говорить у інтерв’ю німецькій газеті «Таґесцайтунґ», що «США енергійно проштовхуватимуть прийняття України до НАТО. Реакція Росії буде різкою. Так і до катастрофи недалеко», – застерігає російський аналітик у інтерв’ю німецькій «Таґесцайтунґ».

Найкатегоричнішою у питаннях НАТО Прогресивна Соціалістична Партія України, під проводом Наталії Вітренко. У програмі даної партії вступним пунктом зазначено – не допустити натівську окупацію. Далі ідеться про те, що НАТО має наміри перетворти Україну "в полігон для військових баз НАТО". Президент і його наближені звинувачуються в тому, що вони "всупереч волі нашого народу втягують Україну в НАТО, СОТ, Євросоюз. Також партія пропонує внести поправку в Конституцію України про позаблоковий статус[4.].

Посилаючись на світовий досвід, Н. Вітренко наводить приклад як була прийнята в НАТО Іспанія. «У 1982 році в Іспанії 52% населення були категорично проти НАТО. Завзятим супротивником НАТО виступав Хав’єр Солана. А потім американці почали з ним дуже щільну роботу. Почалася обробка масової свідомості. І в 1986 році 52% іспанців були «за». Іспанія увійшла до НАТО, а Хав’єр Солана став генсеком НАТО.

Якщо Іспанії вистачило 4 роки, то Україні буде досить 2. Час вже пішов», - додала Вітренко. При цьому вона не виключає, що Янукович не стане генсеком НАТО. І іншим радить не зарікатися: «Не зарікайтеся. Коли Янукович ставив свій підпис під Універсалом національної єдності, де 27 стаття – членство в НАТО – про що він думав? Отже я б не ручалася – стане Янукович генсеком НАТО, чи не стане», - пояснила свою точку зору Вітренко.

Лідер ПСПУ Н.Вітренко вважає, що референдумом про вступ в НАТО Партія регіонів намагається прикрити свої наміри «здати» Україну альянсу, а Балога і Ющенко регіоналам „сердешні друзі”. Єдине, чого, на думку Вітренко добиваються майбутні учасники широкої коаліції, це – «прибрати з влади Тимошенко. Вона їм заважає. Тому, що вона розпоряджається бюджетом. [5.].

Якщо говорити про нинішню парламентську більшість, то вона висловилась за таку згоду у своїй коаліційній угоді, а також у проекті програми дій уряду, де чітко записано про намір приєднатися до ПДЧ.

Під час триденного візиту до Канади В.Ющенко зробив заяву, що для України членство в НАТО – найважливіша гарантія збереження Україною незалежності, й додав, що суперечка стосовно майбутнього Севастополя лише підсилила його прагнення включити Україну до складу НАТО. За словами В. Ющенка, це життєво важливе для його країни питання: «Ми говоримо про основи державного суверенітету, а одним із принципів державного суверенітету є право вибирати, які оборонні угоди укладати, – заявив він. – Якщо розглядати новітню історію і проблеми, з якими ми зіштовхувалися, то з’ясується, що ми проголошували незалежність неодноразово – за останні 90 років це відбулося 6 разів, і 5 разів ми втрачали незалежність. Таким чином, це пекуче питання.» – цитує "Globe and Mail"[6].

Проте Süddeutsche Zeitung зазначає, що «Київ не має чіткого підходу ані до Росії, ані до улюбленої теми Ющенка – членства в НАТО. Доки українська влада не почне говорити одним голосом, доти вона буде слабкою у справах міжнародної політики. Справді, як Тимошенко, так і Ющенко прагнуть створити стабільну суверенну Україну. Але їхня суперечка має протилежний ефект. Їхня неспроможність досягти компромісу завдає величезної шкоди країні»[7].

Загалом натівська тематика, очевидно, буде популярною в Україні до президентських виборів, однак, не відомо чи буде на той час вона такою ж мірою лякатиме виборців. Особливо, якщо врахувати, що ПДЧ – це перелік конкретних реформ. І вони мають бути проведені не для покращення життя натівських солдат, а українських громадян.

У процесі зближення України з НАТО покращується інформаційна обізнаність наших громадян, що зменшує можливості політичних сил маніпулювати громадською думкою. На даний час зрозуміло, що більшість громадян будуть проти вступу до НАТО, бо середньостатистичному українцеві відомо лише про військово-миротворчу діяльність Альянсу, але в процесі виконання ПДЧ кількість прихильників, однозначно, буде збільшуватися.


Література:

1. Програма Партії Регіонів // www.partyofregions.org.ua/meet/program 
2. "НАТОвкти по повній, Тарасюк VS Кожара" // ж. «Главред», 21 січня 2008 р. Альона Гетьманчук, Галина Каплюк.
3. Програма Комуністичної Партії України // http://partykpu.rada.gov.ua/partykpu/control/uk/publish/article/news_left?art_id=38441&cat_id=38337
4. Програма ПСПУ // http://vitrenko.at.ua/publ/32-1-0-57
5. http://novynar.com.ua/politics/22268
6. http://www.pravda.com.ua/news/2008/7/8/78521.htm
7. "Україна і її членство в НАТО". // г. Зюддойче цайтунг. 10 жовтня 2008 р.


Джерело: Україна-НАТО: регіональний вимір. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів, 6 грудня 2008 року

Повернутися до списку публікацій



Архів публікацій

<<< Жовтень 2018 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

Останні публікації