Аспекти зовнішньополітичної діяльності політичних партій на шляху до євроатлантичної інтеграції України

Аспекти зовнішньополітичної діяльності політичних партій на шляху до євроатлантичної інтеграції України

18/12/2008

Олег Сітарський, Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

Європейському майбутньому України немає альтернативи, як немає альтернативи очевидним речам – ринковій економіці, досягненню європейських стандартів демократії, гідного рівня життя, верховенства права. Євроатлантичний вибір – це, насамперед, вступ України до НАТО і ЄС. Європейська та євроатлантична інтеграція України – це забезпечення якісного нового, вищого рівня життя для кожного завдяки новітнім технологіям, ефективному використанню ресурсної бази країни, демократизації суспільства, приєднанні до західної системи цінностей.

Євроатлантична інтеграція для України означає участь в системі колективної безпеки, що однією з важливих запорук сталого економічного розвитку будь-якої країни [1,  ст.7].

Інтеграція України в євроатлантичні структури визначена Законом України «Про основи національної безпеки України» як пріоритет національних інтересів. Загалом партнерство України з НАТО розвивається прогресивно, реформи, передбачені Цільовими Планами Україна-НАТО, тривають. Неповний та непослідовний характер таких реформ не викликає сумнівів, проте це є проблемою площини державного управління, а не виключно відносин із НАТО. Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про питання вступу України до Організації Північноатлантичного договору (НАТО)» рішення щодо вступу України в Організацію північноатлантичного договору прийматиметься лише за наслідками всеукраїнського референдуму.  Внаслідок непослідовної політики держави громадська думка формується переважно на основі недостовірної та необ’єктивної інформації. Деякі політичні партії, а також заангажовані засоби масової інформації цілеспрямовано підтримують та поширюють негативні стереотипи та міфи щодо НАТО та загроз, що їх несе Україні членство в цій організації.

Слід зазначити, що в  сфері партійного життя найбільш високий рівень активності у зовнішноьополітичному житті виявляють правоцентристські політичні сили — блок «Наша Україна» та його блокоутворювальні партії, а також ліві — СПУ й КПУ.

У передвиборній програмі блоку «Наша Україна» в 2002 р. реалізація основної мети.— відновлення європейської ідентичності України — вбачалась через процес «формування нових «регіональних структур для розвитку співпраці з нашими сусідами», «забезпечення співпраці з українською діаспорою та формування у світі єдиної і впливової української спільноти». Блок «НУ» та його блокоутворювальні партії вжили низку заходів, спрямованих на практичну реалізацію положень передвиборної програми блоку та програмних положень партій. Йдеться про налагодження співпраці з правоцентристською Європейською народною партією — історично першою міжнародною партією європейського рівня. Протягом останніх каденцій вона утворює в Європарламенті найчисельнішу фракцію, і після виборів 2004 р. до її складу входить 268 парламентарів. Водночас одна з партій блоку «Наша Україна» — Християнсько-демократичний союз, стала повноправним членом Християнсько-демократичного інтернаціоналу (ХДІ), до складу якого входять 93 партії, у тому числі й ЄНП. ХДІ є впливовою транснаціональною політичною силою, оскільки християнська демократія посідає одне з центральних місць у різних органах Євросоюзу і відіграє провідну роль в європейській політиці та європейському об’єднавчому процесі.

Активною є позиція блоку «Наша Україна» щодо використання потенціалу міжпарламентських утворень, зокрема з парламентами Польщі, Литви, США. У рамках спільних засідань підтримується діалог між вищими законодавчими органами держав з метою узгодження діяльності в двосторонніх відносинах, обміну досвідом законодавчої діяльності.

Щодо активності блоку у встановленні двосторонніх відносин з ідеологічно спорідненими партіями, то «Наша Україна» уклала угоду про співпрацю з правоцентристською партією Польщі «Громадянська платформа». Це відносно молоде політичне об’єднання досвідчених політиків, утворене напередодні останніх парламентських виборів у Польщі. Проте протягом останнього часу «Громадянська платформа» є однією з найпотужніших політичних сил, яка посідає одне з провідних місць в парламентських і президентських рейтингах в країні.

Певні кроки в розбудові міжпартійних стосунків у контексті налагодження співпраці з ЄНП робить НРУ, який, зокрема уклав угоду про співпрацю із Союзом демократичних сил Болгарії, лідерка якого є заступником голови ЄНП.

Східний вектор співпраці блоку «Наша Україна» також є означеним. Укладена угода про співпрацю з «Союзом правих сил Росії» під час участі делегації блоку в конференції правоцентристських партій Центрально-Східної Європи. Власне, ця угода започаткувала традицію двосторонніх міжпартійних відносин «Нашої України» і укладалася з метою «сприяння розвитку стабільних українсько-російських відносин та формування атмосфери довіри між політичними силами України та Росії».

Варто зазначити, що після переструктуризації виборчого блоку «Наша Україна» і створення «Народного союзу «Наша Україна» вектори  зовнішньополітичної орієнтації блокоутворювальних політичних сил не зазнали суттєвих змін. У реалізації комплексних завдань, що постають нині перед «НСНУ», важливе місце посідає реалізація програмного положення про будівництво «конструктивних взаємин з об’єднаною Європою, Росією та США», що має на меті забезпечення Україні статусу рівноправного партнера на регіональному та глобальному рівнях. Зокрема між НСНУ та ХДС у квітні 2005 р. укладено домовленість про обмін досвідом та спільні проекти за різними напрямами партійного будівництва, такими як схеми управлінської діяльності керівних органів партій, принципи внутрішньопартійної молодіжної політики, механізмів розробки програмних документів. У квітні 2005 р. під час зустрічі Секретаря РНБО України та голови Державної Думи РФ обговорювалися питання співпраці не лише на міждержавному і міжпарламентському рівнях, а й на рівні партій між «Народним союзом Наша Україна» і партією «Єдина Росія». Під час цієї зустрічі досягнуто домовленість про налагодження конструктивного діалогу між «НСНУ» та «ЄР».

Підсумовуючи, слід зазначити, що діяльність партій, що входили до блоку «Наша Україна», і новоутвореної «НСНУ» із встановлення двосторонніх відносин з партіями пострадянського простору порівняно з активністю співпраці з партіями та партійними утвореннями Європи, має менш активний характер. Оскільки політичні системи цих країн перебувають у процесі становлення, у процесі становлення перебуває і суб’єктність партій країн СНД. Вони ще не є настільки впливовою силою політичного життя, як партії країн усталеної демократії.

Пріоритети зовнішньополітичної діяльності КПУ в основному визначені в 1995 р. — у прийнятій ІІ (ХХХ) з’їздом КПУ програмі партії. За цим документом програмними цілями КПУ у сфері зовнішньої політики є забезпечення безпеки і обороноздатності України у спосіб входження до системи безпеки держав СНД, що унеможливить перетворення України на «санітарний кордон» між західними державами і Росією». Офіційна позиція КПУ в питаннях євроатлантичної інтеграції, співпраці з міжнародними фінансовими організаціями та установами, наразі, не зазнала змін.

Самоідентифікація КПУ як частини міжнародного комуністичного руху визначає зовнішньополітичні вектори її співпраці, передусім участь у діяльності міждержавного об’єднання комуністичних партій пострадянського простору Союз комуністичних партій-Комуністична партія Радянського Союзу, створення якого на початку 90-х років ініціювалося лівими (комуністичними) партіями Росії. КПРФ поступово витиснула інші компартії Росії з керівних органів СКП-КПРС, а пізніше і з його складу. Голова КПРФ очолює це міждержавне партійне об’єднання. До складу СКП-КПРС входить низка компартій Росії, України (з 1995 р.), Азербайджану, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Литви і Узбекистану. Однією з програмних настанов СКП-КПРС є відновлення Союзу братніх народів на теренах колишнього СРСР. Для СКП-КПРС і донині стратегічною метою є «відновлення існування єдиної союзної держави», і досягнення цієї мети вбачається на шляху узгодження зовнішньополітичних стратегій, передусім активної протидії набуттю членства держав СНД у НАТО. Водночас починає вимальовуватися вектор співпраці КПУ з європейськими лівими. Депутати фракції КПУ в ПАРЄ тісно співпрацюють з політичною групою Об’єднаних європейських лівих. Про це свідчать два виступи лідера КПУ П. Симоненка на сесіях ПАРЄ протягом 2003 р. Один виступ був присвячений проблемам свободи слова в Україні, другий — проекту Конституції ЄС. КПУ також започаткувала співпрацю з Комуністичною партією Словаччини на рівні місцевих осередків у транскордонних областях.

Робота СПУ з реалізації проекту лівоцентристської партії європейського зразка корелює з напрямом її зовнішньополітичної активності. У програмі СПУ зазначається, що виконання одного з ключових завдань партії.— забезпечення реалізації ефективної соціальної політики, безпосередньо пов’язане з використанням «досвіду трудящих європейських держав у поєднанні з досвідом соціальної політики радянського періоду в історії України». СПУ досягла певних успіхів на шляху реалізації стратегічної мети. У жовтні 2003 р. разом із Соціал-демократичною партією України СПУ прийнята асоційованим членом Соціалістичного інтернаціоналу — першої транснаціональної політичної сили, яка об’єднує політичні партії соціалістичного, соціал-демократичного та лейбористського спрямування та має значний вплив на перебіг політичного життя в Європі та у світі. СПУ також налагоджує взаємодію з Партією європейських соціалістів, до складу якої входять 32 партії Європи. За результатами парламентських виборів у ЄС в 2004 р. ПЄС сформувала другу за чисельністю і впливом фракцію в Європарламенті, що нині налічує 200 осіб. За впливом на процес прийняття рішень ПЄС разом з ЄНП та Європейською партією ліберальної демократії та реформ називають «правлячим тріумвіратом» Європарламенту [2].

Підсумовуючи можна дійти висновку, що діяльність  деяких політичних партій України у зовнішньополітичному напрямку перебуває на початкових стадіях, має нерівномірний характер і не дає однозначної відповідді у прагненні українського суспільтсва до вступу у європейську спільноту. 


Література:

1. Деякі аспекти вв наукових підходах до євроатлантичної інтеграції України: Матеріали Регіональн науково-теоретичної коференції «Український шлях в НАТО і Європейський Союз» ( Львів, 19 жовтня 2006 р.) – Львів, 2006. – 160 с.
2. Сало І. С. Зовнішньополітична активністьполвтичних партій та їх вплив на реалізацію євроінтеграційної політики України. – Режим доступу:
3. http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=s-pp0&issue=2005_2



Джерело: Україна-НАТО: регіональний вимір. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів, 6 грудня 2008 року

Повернутися до списку публікацій



Архів публікацій

<<< Грудень 2018 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

Останні публікації