Проблематика громадянської освіти в контексті євроінтеграції українського суспільства

Проблематика громадянської освіти в контексті євроінтеграції українського суспільства

23/12/2008

Ірина Кіянка, Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

Утвердження демократії в Україні невіддільно пов’язане з становленням людини-громадянина, людини, яка усвідомлює свою причетність до спільноти вільних і рівноправних громадян, несе відповідальність за своє і спільне благо, бере активну участь у громадських справах, і зрештою просто повноцінно живе у сучасному європейському просторі.

Становлення громадянина неможливе без громадянської освіти, освіти, яка б допомагала кожній окремій людині оволодіти загальнолюдськими та прийнятими у суспільстві нормами індивідуального та суспільного життя, стати особистістю і повноправним учасником демократичної громади, активною особою у європейському життю.

Така освіта передбачає формування знань про права людини, права та обов’язки громадянина, про інституції, проблеми та практику громадянського суспільства і правової держави, про різноманітність проявів людської сутності, про етнічні, релігійні та регіональні відмінності, про історичну спадщину і проблеми сьогодення; вміння і навички критичного мислення, аналізу інформації та проблемних ситуацій, обмірковування актуальних політичних, духовних, моральних, соціальних та культурних питань; уміння вести переговори, брати участь у дискусіях, приймати рішення; усвідомлення особистої відповідальності за розв’язання проблем в ім’я справедливості, солідарності, миру та демократичного суспільства; уміння жити в європейському контексті, виховання поваги до історії та культури інших народів тощо.

Громадянська освіта не обмежується набуттям деяких знань, вона передбачає створення певного світогляду і відповідного способу життя, це вміння і навички, які втілюються у активних діях. Громадянська освіта – це не просто набір деяких цінностей, чергова ідеологія, яку пробують поширити серед молодого покоління, це вимога часу – вміння жити у сучасному суспільстві, вміння залишатися особистістю, будучи частинкою громади. Мета громадянської освіти – сформувати особистість, яка усвідомлює взаємозв’язок між індивідуальною свободою та громадянською відповідальністю, між правами людини та її обов’язком, і є готовою до активної компетентної участі у житті суспільства. А також займати активну позицію у формуванні цінностей громадянського суспільства та важливих проблем сьогодення. А особливо актуальною проблематикою громадянської освіти є акцент на вихованні та плеканні культу європейських цінностей та правового захисту.

Права людини належать до основних цінностей сучасних суспільств. 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини як ціннісну основу для діяльності і взаємодії народів і держав світу. До установчих документів Європейського союзу належить Хартія основних прав Європейського Союзу. Конституції більшості країн світу починаються з проголошення основних прав своїх громадян.

Права людини сприймаються сьогодні у розвинутих суспільствах як sine qua non (неодмінна умова ) їх існування, як очевидні і самі по собі зрозумілі речі, які не потребують особливого пояснення. Однак загального визнання і втілення в життя права людини отримали лише у другій половині ХХ століття і то далеко не у всіх країнах.

Право людини на гідне життя, що є основною ідеєю прав людини, може різною мірою конкретизуватися у цілій низці прав залежно від країни і актуальності тих чи інших проблем. Так, Загальна декларація прав людини складається з 30 статей, а Хартія основних прав Європейського союзу – з 54. Якщо у одних країнах акцент робиться на забезпеченні політичних і громадянських прав, то у інших більше уваги зосереджено на соціальних і економічних.

Свобода, рівність, братерство (солідарність) – три принципи, відомі ще з часів Французької революції, умовно ділять усю сукупність загальновизнаних прав людини на три групи. Перша група стосується індивідуальних свобод, друга – політичного і громадського життя, третя наголошує на соціальних умовах життя.

До першої групи належать свобода думки, совісті і віросповідання, право на приватне і сімейне життя, свобода вибору місця проживання, свобода вибору професії, право власності, недоторканість житла, таємниця спілкування, заборона дискримінації за расовою, етнічною, релігійною, мовною, статевою чи іншими ознаками, свобода творчої діяльності тощо. Ці права окреслюють простір свободи індивіда, в який ні держава, ні будь-хто інший не мають права втручатися.

До другої групи входять права, які визначають суспільно-політичне життя громадян. Їх ще інколи називають правами громадянина. Ключовою ідеєю тут є рівність усіх перед законом, що є передумовою таких прав, як право висловлення думки та отримання інформації, свобода зборів і об’єднань громадян, право проводити мітинги, походи і демонстрації, право обирати і бути обраним до державних і місцевих органів влади, право брати участь у референдумах та прийнятті суспільно важливих рішень, право рівного доступу до державної служби, право на добре управління, що включає: врахування інтересів усіх громадян, обґрунтування своїх рішень органами влади, доступ громадян до управлінських документів, компенсація шкоди, завданої рішеннями органів влади. Право на незаангажоване суддівство. Рівність перед законом означає рівноправність, тобто можливість усіх громадян рівною мірою брати участь у суспільних справах, рівні шанси на успіх у суспільному житті.

Третя група прав передбачає забезпечення рівня життя, необхідного для здоров’я і добробуту кожної людини, а також солідарну суспільну (державну) відповідальність за це забезпечення. Сюди входять право на здорове харчування, на чисте довкілля, на медичний догляд і лікування, на забезпечену старість, на житло, на працю, на відповідні умови праці, на відпочинок, на соціальний захист у разі хвороби чи безробіття, право на освіту тощо.

Усі права є взаємопов’язаними і поділ на групи є достатньо умовний. Так, право на освіту визначає і міру свободи індивіда, і можливість його участі у громадському житті, і умову забезпечення власного добробуту, і рівність шансів. Окрім того кожне право може додатково конкретизуватися і в різний спосіб тлумачитися. Так, право на працю, наприклад, може означати не тільки заборону дискримінації під час прийняття на роботу, але і зобов’язання створювати робочі місця, надавати необхідну освіту, забезпечення необхідними умовами праці, проведення відповідної економічної чи грошової політики.

Права перераховані вище не є вичерпними. Законодавства окремих країн можуть мати додаткові переліки прав, також міжнародні документи з цього питання постійно поповнюються. 1966 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародний пакт про громадянські і політичні права і міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Окрім того було прийнято низку конвенцій: Конвенція про політичні права жінок (1952), Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1965), Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських і тих, що принижують гідність, видів поводження і покарання (1984), Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979), Конвенція про права дитини (1989), Конвенція про права інвалідів (2006) тощо.

Деякі права мають пріоритет залежно від регіону чи країни. Якщо, наприклад, для країн західного світу приватна власність є невід’ємним правом, у посткомуністичних країнах це питання не сприймається настільки однозначно. Якщо розвинуті країни підкреслюють насамперед важливість громадянських прав, то менш розвинуті країни на перше місце ставлять матеріальний добробут. Тобто, ставлення до прав людини є відображенням стану розвитку тої чи тої країни.

І тому вивчення європейської правової бази є важливим чинником формування правової культури та свідомої громадянської позиції, особливо у молодої людини. Чим активніше, ми братимемо участь у міжнародних проектах, європейських літніх школах, тим активніше ми входитиме в Дім великої європейської сім’ї.


Джерело: Україна-НАТО: регіональний вимір. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів, 6 грудня 2008 року

Повернутися до списку публікацій



Архів публікацій

<<< Червень 2018 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Останні публікації