Проблематика “Україна – НАТО” у львівських ЗМІ

Проблематика “Україна – НАТО” у львівських ЗМІ

07/04/2009

Наталя Мельникова, Львівський національний університет ім. Івана Франка

(моніторинг публікацій за період січня – листопада 2008 року)

Предметом інформаційного моніторингу є відображення у мас-медіа політичного процесу регіонального, національного та світового маштабу в темі наближення України до НАТО.

Мета: дослідити рівень інформаційної наповненості засобів масової інформації матеріалами про НАТО та євроатлантичну інтеграцію України; проаналізувати характер публікацій; виявити інформаційні приводи, що спричинили найбільший резонанс в змі.

Джерельна база інформаційного моніторингу включає найбільш вагомі електронні мас-медіа львівського регіону: Львівський портал proUA.com, Львівська газета on-line, Західна інформаційна корпорація, Експрес.ua, Купол: культура і політика.

Часовий проміжок: 2008 рік; підбір статей проведено по кожному місяцю окремо. Загальна кількість статей – 70 одиниць.

Щодо структури моніторингу, то інформаційні матеріали диференційовано на Події та Оцінки, які в кількісному співвідношенні практично еквівалентні. В свою чергу події поділяємо на офіційні заяви, офіційні рішення, зустрічі та візити, громадські заходи, військові заходи, сутички. І оцінки: соцопитування, позиції змі, коментарі політиків, промоційні публікації, аналіз, експертні оцінки.

З цього приводу відмітимо позитивний прийом розміщення після основного матеріалу статті інформаційної довідки, який застосовується Західною інформаційною корпорацією і дозволяє читачу краще осмислити новину.

Цікаво проаналізувати струтуру матеріалу. Серед публікацій переважають коментарі політиків, їх майже третина - аж 22, що зрозуміло, адже політика є публічною сферою, і для світу політики подія не відбулась, доки її достатньо для цього не обговорили. Найбільші сплески коментарів приходяться на квітень (коли проходив Бухарестський самміт НАТО), серпень та вересень (тоді до активізації євроатлантичної тематики призвів грузино-російський конфлікт) і листопад (позначається наближення грудневого самміту НАТО в Лондоні).

Як найактивнішого коментатора можемо відзначити Віктора Ющенка, який неодноразово звертався до громадськості і давав інтерв’ю мас-медіа стосовно необхідності вступу України до альянсу для гарантування її сувернітету і територіальної цілісності. Також можемо відзначити публічну активність посла США в Україні Вільяма Тейлора.
Чимало публікацій припадає на громадські заходи, - 13 статей. Це ще раз засвідчує, що протягом останнього року ведеться активна просвітницько-агітаційна робота серед населення. При чому значно більше інформації подається щодо пронатовських заходів. Хоча висвітлюються і антинатовські заходи. Така нерівномірність, можливо, пов’язана з регіональною спрямованістю змі на пронатовську авдиторію.

Варто згадати такі пронатовські заходи, висвітлені в змі: створення регіональних центрів євроатлантичної інтеграції; організований в лютому львівською обласною державною телерадіокомпанією телепроект “Чому так?” за участі військовослужбовців Західного оперативного командування; організований в березні центром “Наше право” проект “Підвищення рівня обізнаності населення Львівської та Волинської області з питань європейської та євроатлантичної інтеграції”; організоване в березні Українською республіканською партією Лук’яненка віче у Львові на тему “НАТО – запорука національної безпеки”; розпочата в квітні інформаційна кампанія щодо НАТО серед призовників та військовослужбовців; всеукраїнська громадянська акція “Ми – за НАТО” тощо.

Серед антинатовських заходів увагу змі привернули: квітневі акції Партії Регіонів в Харкові та Донецьку, в ході яких проведено багатотисячні марші противників НАТО, мітинги і концерти; організовані в березні ЛОК Комуністичної партії України у Львові акції протесту проти вступу України в НАТО; антинатовські демонстрації представників КПУ, членів “Русского блока”, ПСПУ і ветеранів12 липня на трасі неподалік від ПП “Рава-Руська”, метою якого було продемонструвати свою позицію військовим, що братимуть участь у навчаннях “Сі Бриз 2008”, акція закінчилась сутичками з представниками КУНу. 

Найменше статей, всього по одній, припало на рубрики: позиції змі і промоційні публікації. І треба відмітити, що в першому випадку стаття висвітлювала позицію не свою, а кількох іноземних видань: американської газети The New York Times і британської Independent. В другому випадку промоція відбувалась від імені відомого політика В’ячеслава Кириленка. Розуміємо це як небажання мас-медіа відкрито ангажуватися в такому неоднозначному питанні як вступ України до НАТО, можливо через острах зміни кон’юнктури, можливо через бажання вести приховану агітацію, яка може бути значно ефективнішою за відкриту.

Також всього дві публікації є безпосередньо аналітичними, хоча інтерес до поглибленого вивчення проблеми наявний, про що свідчить аж 8 експертних оцінок. Пояснити це можна відсутністю достатніх аналітичних ресурсів в змі, що штовхає їх або обмежитись інформаційними матеріалами, або звертатись за аналітикою до експертів.

І в середньому від 3 до 5 публікацій припало на категорії офіційні заяви, офіційні рішення, зустрічі та візити, військові заходи, сутички і соцопитування. Хоч ми розглядали виключно місцеві змі, описані в статтях події однаковою мірою відносяться як до глобального, так і до національного та місцевого рівнів, тобто відзначимо широку перспективу інформаційного огляду в місцевих ЗМІ.

Інформаційні приводи, що викликали найбільший резонанс:

1. “Лист трьох” і парламентська криза, яку він спровокував в січні та лютому 2008р. Йдеться про лист президента Віктора Ющенка, прем’єр-міністра Юлії Тимошенко та спікера Арсенія Яценюка з проханням надати Україні План для отримання членства в НАТО, відравлений генсеку НАТО Яапу де Хооп Схефферу напередодні квітневого самміту організації в Бухаресті.

Як пояснила Львівська газета on-line, справа в тому, що спікер підписавши листа виступив від імені цілого парламенту, на що не мав права без проведення відповідного голосування; після цього парламентська опозиція, депутати фракцій КПУ та Партії регіонів, виступила з вимогою відкликання його підпису і надовго заблокувала парламент. Незадоволення викликали також законопроекти щодо референдуму про вступ України до НАТО. Арсеній Яценюк намагався заспокоїти депутатів: “Я не відкрию таємниці, коли скажу, що в НАТО ніхто Україну не чекає – ні сьогодні, ні завтра, ні післязавтра. Це п’яти-, а то й десятирічна перспектива для української держави”, але протистояння триває.

Окрім того Львівська газета on-line інформувала про спроби Юлії Тимошенко зняти суспільне напруження. Прем’єр–міністр підтвердила, що рішення про вступ України до НАТО може бути прийняте лише народом України на загальнонаціональному референдумі.

За інформацією Західної інформаційної корпорації, Львівське відділення Партії регіонів скористалося ситуацію і поширило офіційну заяву проти НАТО, в якій засудило антиконституційний крок авторів “листа трьох” як насильницьке втягування України в Північноатлантичний альянс.

Окрім обговорення безпосередньо листа, Львівська газета on-line звернула увагу на те, що з новою силою в суспільстві заговорили загалом про доцільність і перспективи вступу України в НАТО, при чому до обговорення активно долучились російські політики та американські дипломати. Наприклад, голова комітету з оборони та безпеки ради Федерації Росії Віктор Озеров висловив офіційну позицію Кремля: “Україна прагне вступити в організацію, яку в Москві вважають не лише політичним, а й військовим блоком з усіма наслідками від цього”. Глава МЗС РФ Сєрґєй Лавров заявив: “від того, як розвиватимуться відносини України з альянсом, залежатиме співпраця України й Росії у військово-промисловій галузі”. Постійний представник Росії в НАТО Дмітрій Роґозін повідомив, що Україна, а також Грузія, не відповідають необхідним критеріям для вступу в НАТО і їх не можуть запросити до альянсу. Українська сторона змушена була відреагувати на такі погрозливі жести і спікер Верховної Ради України Арсеній Яценюк назвав заяви російського МЗС втручанням у внутрішні справи України, що за нормами міжнародного права є неприпустимим. Тоді ж Анатолій Гриценко, голова комітету з питань нацбезпеки та оборони, зазначив, що впевнений в приєднанні України до ПДЧ на 70%. Посол США в Україні Вільям Тейлор підтвердив, що низка країн-членів НАТО готові підтримати прохання України про приєднання до ПДЧ. Резонанс цієї події докотився і до Брюсселю, де в лютому відбулася зустріч Віктора Януковича з високопоставленим чиновником Європейської Комісії Бенітою Ферреро-Вальднер, під час якої головний опозиціонер країни заявив про необхідність зняти з порядку денного Бухарестського саміту НАТО питання про приєднання України до ПДЧ з метою нейтралізації суспільного напруження в Україні і з огляду, що рішення такої ваги повинні прийматися парламентом та урядом України.

2. Самміт НАТО в Бухаресті і відмова Україні в наданні ПДЧ в квітні 2008 р.

Варто навести слова народного депутата України Михайла Сироти, опубліковані Західною інформаційною корпорацією незадовго до самміту. Він висловив думку, що Бухарестський самміт НАТО пройде непоміченим в українському суспільстві, адже питання вступу до альянсу використовуєтсья політиками лише для відвернення уваги від соціально-економічної кризи, яка реально турбує громадян.

Як бачимо, прогнози депутата не підтвердилися, ця тема в значній мірі зацікавила суспільство і змі. При чому більшість публікацій акцентують на позитивному підсумку самміту, адже Україна отримала чітку перспективу членства в альянсі.
Одна з публікацій Експрес.ua повідомляє, що Віктор Ющенко на спільній прес-конференції з генеральним секретарем НАТО Яапом де Хооп Схеффером у Бухаресті запевнив: рішення альянсу повністю його влаштовує, Україна хоч і не отримала ПДЧ, проте отримала конкретну перспективу членства в НАТО. В публікації зацитовані слова посла Німеччини в Україні Райнгарда Шеферса про безальтернативний шлях України в НАТО, які видаютсья важливими, адже Німеччина найбільш скептично серед європейских країн налаштована проти швидкої інтеграції України в Північноатлантичний альянс.

Експрес.ua наводить слова Яапа де Хооп Схеффера: “ми твердо підтримуємо заяви України та Грузії про вступ у НАТО”, а також: ”Глави держав-членів НАТО прийняли рішення про початок інтенсивних політичних консультацій з Україною і Грузією на високому політичному рівні для того, щоб вирішити питання, що залишилися для рішення до переходу до виконання ПДЧ”.

Цікаво відзначити, що ненадання Україні та Грузії Плану дій щодо членства в НАТО з боку місцевих змі зображене як особиста поразка Джорджа Буша, якому не вдалося домогтися в цьому питанні підтримки найважливіших союзників. Нагадаємо, проти виступили Німеччина, Франція, Італія, Угорщина і країни Бенілюксу.

Увагу змі привернула також заява президента Російської Федерації Володимира Путіна на прес-конференції в Бухаресті. Він заперечив загальнопоширений тезис про те, що вступ якоїсь країни до НАТО призводить до її демократизації. За його словами, НАТО аж ніяк не є “автоматичним демократизатором”.

3. Грузино-російський конфлікт в серпні 2008 р. Він був використаний українським політикумом як додатковий аргумент на користь вступу України до НАТО. В ряді статей зазначається, що конфлікт показав реальну небезпеку, що нависла над Грузією та Україною в образі Російської Федерації та загрожує миру і спокою в цілому регіоні. Членство України в альянсі часто зображене як єдиний адекватний важель стримування потенційної російської агресії. Розглянемо цю тему детальніше.

За інформацією Експрес.ua, ще в квітні 2008р генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер від імені альянсу висловив глибоку стурбованість рішенням Росії встановити офіційні зв'язки з грузинськими сепаратистськими регіонами Абхазією і Південною Осетією. Далі грузинська тема практично зникла з інформаційного поля, розгорівшись знову вже під час військового конфлікту на території Грузії в серпні.

Львівська газета on-line аналізує зокрема, звернення президента України Віктора Ющенка до громадськості, в яких він підсумовуючи результати війни між Росією та Грузією, переконував, що жодна національна модель безпеки і оборони не може самотужки захистити національний суверенітет, що для гарантій збереження сувернітету і територіальної цілісності держави, в тому числі України, треба вступити до системи колективної безпеки НАТО.

Увагу Експрес.ua привернуло інтерв'ю, яке Віктор Ющенко в той час дав всесвітньовідомому британському виданню The Times. У ньому президент звернувся до НАТО з проханням відреагувати на вторгнення Росії до Грузії шляхом розширення меж альянсу на сході, в тому числі наданням Україні ПДЧ на самміті НАТО в грудні.

Коментарі і заяви іноземних дипломатів теж були помічені мас-медіа. Міністр закордонних справ Великобританії Девід Мілібенд висловив думку, що російська агресія проти Грузії збільшить шанси України на отримання ПДЧ. Зазначив, що міністри закордонних справ країн НАТО мають на сьогодні інструкції щодо прийняття відповідного рішення на самміті альянсу в грудні. А генеральний секретар в інтерв’ю “Бі-Бі-Сі” підтвердив, що Україна та Грузія і надалі є кандидатами на членство в альянсі, незважаючи на заперечення Росії і недавній конфлікт навколо сепаратистських регіонів Грузії, адже рішення ухвалене на самміті в Бухаресті не підлягає перегляду.

4. Обрання в листопаді Барака Обами президентом США, прогнози щодо зовнішньополітичної стратегії, яку реалізовуватиме його адміністрація в майбутньому. Адже попередня адміністарція республіканця Джорджа Буша підтримувала євроатлантичні прагнення України навіть коштом часткової конфронтації з Російською Федерацією. Від Барака Обами як від представника демократичної партії очікують пом’ягшення зовнішньополітичного курсу, але не відомо як це відобразиться на стосунках України та США.

Ще в жовтні Експрес.ua одну з публікацій присвятив виступу кандидата в президенти США від Демократичної партії Барака Обами перед українською діаспорою на 20-ому з`їзді Українського конгресового комітету Америки, який пройшов у Клівленді. Політик висловив думку, що Україна готова до участі в Плані дій щодо членства в НАТО і запевнив, що буде переконувати союзників США в альянсі надати Україні ПДЧ.

Ця тема змусила мас-медіа звернутися по допомогу до експертів. Західна інформаційна корпорація, наприклад, проконсультувалася в політолога, експерта з питань безпеки Євгена Жеребецького. На його думку, політика команди Барака Обами ймовірно буде більш м’якою щодо Росії, але Вашингтон і надалі підтримуватиме стратегію України на інтеграцію до НАТО та Євросоюзу.

Експрес.ua опублікував дані відповідного експерт-опитування, проведеного центром досліджень політичних цінностей "АКСІА". Михайло Погребинський: україно-американські відносини можуть покращитись, хоча Обама більше опікуватиметься внутрішніми проблемами, подоланням кризових явищ, ніж зовнішньою політикою. Віктор Небоженко: відносини між Україною і США можуть погіршитись, зокрема через загострення відносин між Росією і США. Андрій Єрмолаєв: не варто очікувати радикальних змін у ставленні США до України, в будь-якому випадку Україна залишається для США лише інструментом гри з Євразією.

5. Очікування і прогнози щодо лондонського самміту НАТО в грудні. На тлі переважно оптимістичних проте нечітких запевнень американських чиновників і експертів, надій українських політиків, бачимо переважне розуміння в Україні і в світі того, що наша держава в грудні знову не отримає ПДЧ. Причиною називають складну внутрішньополітичну ситуацію в Україні, тиск Росії на європейські держави. Згадаємо лише декілька публікацій.

Американський оптимізм в українському питанні теж був лише показовим. Купол розповів про плани адміністрації президента США Джорджа Буша щодо створення в структурі НАТО сил швидкого реагування для захисту найближчих сусідів Росії. Це розглядається як компромісний варіант, при якому Україна та Грузія отримують підтримку, але не вступлять до альянсу, чим вдастся уникнути агресивної реакції Кремля.

Львівська газета on-line інформує про підсумки жовтневої зустрічі в Будапешті міністрів оборони країн-членів НАТО, на якій альянс підтримав євроатлантичні прагнення нашої держави, але відмовився в близькій перспективі прийняти Україну до НАТО чи хоча б надати їй ПДЧ з огляду на політичну кризу в Україні.             

За інформацією Львівського порталу proUA.com, посол США в Україні Вільям Тейлор висловив думку, що Україна готова приєднатися до альянсу вже зараз, для чого не обов’язковим є ПДЧ, головне досягнути відповідні критерії НАТО.
В кінці листопада, за кілька днів до самміту альянсу, Західна інформаційна корпорація опублікувала слова директора Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Григорія Перепелиці, на думку якого, пропозиція США Європі запросити Україну і Грузію до НАТО без проходження ПДЧ – насправді ввічлива відмова Києву і Тбілісі у членстві в альянсі. Це стало результатом спроб Барака Обами знайти компроміс з європейськими партнерами, насамперед Німеччиною і Францією, які не бажають членства України в альянсі.

Загалом хочу відмітити нейтральну спрямованість більшості статей, об’єктивний характер висвітлення інформації. Хіба що у підборі матеріалу можна виявити деяке ухиляння від негативних моментів євроантлантичної інтеграції України, пов’язане з переважною пронатовською орієнтацією населення львівської області, на яке спрямовані ці ЗМІ.


Джерело: Україна-НАТО: регіональний вимір. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів, 6 грудня 2008 року

Повернутися до списку публікацій



Архів публікацій

<<< Червень 2018 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Останні публікації