Міжнародний образ України в контексті євроатлантичної інтеграції

Міжнародний образ України в контексті євроатлантичної інтеграції

30/06/2009

Олена Щурко, Львівський національний університет ім. Івана Франка

Розвиток української державності в кінці ХХ ст. супроводжується суперечливими процесами визначення напрямів стратегічного розвитку, пошуків  цивілізаційної та міжнародної ідентичності. З огляду на геополітичне становище між Заходом та Сходом важливим для забезпечення суверенітету та національної безпеки Української держави в умовах посилення взаємозалежності та трансформації міжнародної системи було (і певною мірою залишається) визначення вектору інтеграції у регіональні структури колективної безпеки. В умовах посилення взаємозалежності та глобальних загроз жодна держава не є самодостатньою у забезпеченні власної безпеки.

З початку утвердження незалежності Україна визначила своїми головними зовнішньополітичними пріоритетами інтеграцію до європейських та євроатлантичних структур. Проте реально українська влада проводила так звану багатовекторну зовнішню політику, балансуючи  між Заходом та Росією. Суттєві зрушення відбулися у 2002-2004 р., коли було  офіційно проголошено та зафіксовано у законі «Про основи національної безпеки України» (червень 2003 р.) курс на вступ до НАТО.  Раніше – у 1997 р. Україна підписала з Альянсом Хартію про особливе  партнерство [1]. 

Проблема європейської та особливо євроатлантичної  стала важливим чинником  і  зовнішньої, і внутрішньої політики .Вибір Україною європейського та євроатлантичного напряму інтеграції  відбувався у дещо інших умовах, ніж у Центрально-Східній Європі, що значно утруднює її реалізацію. До них ми відносимо: 1) незавершеність та суперечливість протікання демократичних реформ та економічної модернізації; 2) відсутність консенсусу серед еліт; 3) відсутність загальнонаціональної підтримки ідеї вступу до Альянсу, регіональний характер підтримки; 4) активна протидія Росії, тиск РФ через «газовий шантаж» на європейські держави та українські уряди; 5) неоднозначне ставлення до ідеї входження України до Альянсу серед його членів.

Позитивні зрушення  у ставленні та сприйняття України  європейським співтовариством після президентських виборів 2004 р., інтенсифікація  діалогу та співробітництва України та Альянсу, однак, не привели до  формальних інституційних змін. Україна  двічі  не отримала  очікуваний ПДЧ. Окрім того після 2004 р. з’явились нові проблеми пов’язані з євроатлантичною інтеграцією. Вони зумовлені використанням ідеї та образу НАТО у  внутрішньополітичних, передовсім виборчих, технологіях  та в інформаційні війні  з боку Росії. Різке падіння підтримки ідеї вступу до Альянсу серед населення на Сході та Півдні через відсутність ефективної державної політики по інформуванню населення про блок, і натомість – активне використання як маніпулятивної технології політичними силами, а також загострення протистояння в українській владі,  і через  євроатлантичну інтеграцію також, в сукупності визначили її сучасний стан.

Важливим чинником  успішної євроінтеграційної політики української влади поряд з  іншими є вплив  символічних ресурсів, передовсім образів, які формують позитивне (або негативне ставлення) до проблеми. В контексті євроатлантичної інтеграції такими ресурсами виступають міжнародний образ держави, через який вона сприймається у країнах Альянсу, та образи самого Альянсу, через які Альянс сприймаються  населенням України.

Міжнародний образ держави є синтетичним утворенням і містить образи та іміджі, здатні формувати уявлення про унікальність держави, її ідентичність у світовому глобалізованому просторі. Ідентичність та привабливий образ пов'язані з реалізацією державою цілого комплексу заходів, які формують у громадян держави відчуття захищеності, лояльності, приналежності. Внутрішні образи детермінують та зумовлюють функціонування міжнародного образу держави, який репрезентує її у світовому масштабі і виступає одним з  основних елементів «м’якої сили»(soft power), важливим аспектом зовнішньої та міжнародної політики. Одночасно міжнародний образ та міжнародний статус держави впливають на процес внутрішніх трансформацій у перехідних суспільствах. Аналіз образу сучасних держав враховує крім політичних аспектів (форми правління, політичного режиму, ідеології, політичних лідерів та їх особистісних якостей) різноманітні характеристики, пов’язані з функціонуванням суспільства, його культурою, цінностями, рівнем добробуту, консолідованістю, стилем життя, (споживання та повсякденної поведінки, їх привабливості), які оцінюються крізь призму уже історично сформованих і достатньо стійких етнічних стереотипів, що в більшості випадків акцентують увагу на негативних аспектах та характеристиках спільноти. Часто вони  формують бачення світової системи взаємодій держав як постійного динамічного процесу «боротьби» між «Ми» та «Іншими», які сприяють самоусвідомленню спільнот, тобто конструюванню їхньої колективної ідентичності.

Міжнародна ідентичність та образи українського держави  як кандидата  у члени НАТО також значною мірою позначені впливом стереотипів, які сформувалися у європейців стосовно всього пострадянського простору ще з часів «холодної війни». Загалом їхні уявлення про Україну фрагментарні, суперечливі, не чітко сформовані. Радянські стереотипи посилюють відсутність інформації та інтересу до України, європейці продовжують сприймати її як територію, що є  сферою впливу Росії, часто крізь призму створюваних новітньою російською пропагандою  негативних кліше. В рамках сучасного суперництва США і РФ сформувався образ України як «сірої» зони, своєрідного буферу між Росією та Заходом, несамостійного учасника міжнародної політики.

На сприйняття України як можливого члена Євроатлантичного альянсу , на наше переконання, найбільше  впливають такі аспекти міжнародного образу України.  По-перше, це сприйняття України як  цивілізаційно розрізненої, «роздертої», за висловом С.Гантінгтона, країни, західний регіон якої орієнтується на євроатлантичну стратегію інтеграції та європейські, демократичні цінності, а східний регіон – орієнтований на ціннісно протилежний євразійський вектор інтеграції. Цей аспектом міжнародного образу України активно експлуатується в рамках обговорення євроатлатичного  майбутнього України і негативно впливає на  процес інтеграції України до НАТО. Адже значний відсоток українського населення, що проживає у східних та південних областях не підтримує  інтеграцію України у євроатлантичні структури.  Згідно опитування проведеного Центром Разумкова з 21 по 29 серпня 2008 р. за вступ до НАТО проголосували б 22, 3%, проти – 52%, причому на Заході – вступ до НАТО підтримали б 51,3% населення, у Центрі – 23,6%,  на Сході – 10,8%, Півдні – 7,9% [ 2]. Значна кількість партій та рухів, включно з парламентськими Партією регіонів та Комуністичною партією, починаючи з президентських виборів 2004 р. зробили антинатівську ідею та риторику основою своєї електоральної стратегії. Ці політичні сили, а також російське телебачення та преса «перезавантажують» старі радянські стереотипи, формуючи образ НАТО як агресивного військового блоку, що є інструментом глобального панування США, формуючи та підтримуючи негативне ставлення до Альянсу населення східних та південних областей та низькі показники підтримки, що є вагомою перешкодою  вступу до НАТО.

По-друге, ще одним аспектом образу України в контексті євроатлатичної інтеграції є її сприйняття як непередбачуваної країни, непевного партнера з не прогнозованими діями політичної еліти. Він формується під впливом таких внутрішніх чинників, що й зумовлюють непрогнозованість політичних процесів в Україні: а) неконсолідованості суспільства та політичної еліти; б) відсутності суспільної згоди, і щодо вступу в Альянс також; в) перманентної боротьби  в середовищі еліти, політиків, що належить до одного політичного табору чи навіть урядової команди; г) зниження очікуваного економічного зростання  через неефективний менеджмент «помаранчевої команди»; д) незавершеністю  та суперечливістю демократичного транзиту, посилення олігархізації політичного життя, його корупційності. Сприйняття  політики українського уряду як непередбачуваної та непрогнозованої посилюється  через побоювання можливої  зміни вектору міжнародної політики і переглядом європейського та євроатлантичного курсу після  майбутніх президентських та парламентських виборів.

Зазначені аспекти  міжнародного образу  формують уявлення про Україну  як про державу та її уряд, які «не говорять одним голосом»,  тобто не можуть виробити консолідованої позиції у внутрішній та зовнішній політиці. Це зумовлює об’єктивні перестороги в Альянсі і окремих його членів щодо членства України та й інших пострадянських країн. В сукупності вони нівелюють позитивне сприйняття України в світі після Помаранчевої революції, формуючи уявлення про постреволюційний період як про стан безладу, управлінського хаосу, боротьби еліт за владу при відсутності правил та норм політичної гри.

Зазначені аспекти образу України на міжнародній арені ще більше кристалізуються під впливом зовнішніх інформаційно-психологічних впливів, передовсім з боку російських ЗМІ, які цілеспрямовано формують у глобальному інформаційному просторі образ України, як держави, що «тирить газ», не виконує своїх зобов’язань, загрожує енергетичній безпеці європейських  країн, дискредитуючи її репутацію і нівелюючи позитивні аспекти міжнародної діяльності України, її співпраці з Альянсом.

Викладене дає змогу зробити висновок, що образ України, через який Альянс та окремі його члени сприймають українські реалії, зумовлений  передовсім особливостями внутрішньополітичних процесів «постреволюційного» періоду, що не повністю відповідають передовсім політичним та економічним критеріям членства у НАТО, а також відсутністю грамотної іміджевої та інформаційної політики і всередині країни серед населення, що не підтримує ідею вступу, і закордоном, загалом цілеспрямованої діяльності  по конструюванню позитивного образу та бренда, які б нівелювали  негативні стереотипи та  аспекти  образу України у сприйняття європейців.

Література:

1. Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного Договору (9 липня 1997 року, Мадрид)// URL: http://www.kyivobl.gov.ua/Docs/chart%20Madrid%201997.doc
2. Якби наступної неділі відбувався референдум щодо вступу України до НАТО, як би Ви проголосували? Якби наступної неділі відбувався референдум щодо вступу України до НАТО, як би Ви проголосували? (динаміка, регіональний розподіл) Дослідження проведені соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова з 21 по 29 серпня 2008 року// URL:http://www.uceps.org/poll.php?poll_id=46;http://www.uceps.org/poll.php?poll_id=116


Джерело: Україна-НАТО: регіональний вимір. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів, 6 грудня 2008 року

Повернутися до списку публікацій



Архів публікацій

<<< Грудень 2018 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

Останні публікації