Ціннісний вимір безпеки особи в умовах трансформації та демократизації суспільства

Ціннісний вимір безпеки особи в умовах трансформації та демократизації суспільства

30/06/2009

Віталій Мельник, Львівський національний університет ім. Івана Франка

Одним із найважливіших завдань сучасної теорії безпеки особи є визначення і формулювання основних ціннісних засад суспільного та особистого існування (життя) людини та особи.

Безпека була, є і вочевидь залишиться одним із найбільш значущих елементів суспільного існування, буття будь-якої людини (особи), вона виступає нормою існування держави і суспільства в сучасному світі і однією із найважливіших  цілей існування держав та інших об’єднань громадян на рівні як внутрішньо - так і зовнішньодержавному.

Безпека, як цінність слугує одним із основних орієнтирів для формулювання національних інтересів, визначення загроз та небезпек українському суспільству. «Безпека, — зазначає  А. Уолферс, — об’єктивно означає відсутність загрози основним цінностям, суб’єктивно — відсутність страху, що цим цінностям справді щось загрожує».

Цінності виступають основним підґрунтям, вектором, який зумовлює форми та особливості реалізації безпеки особи, а з іншого боку  потреба у забезпечені безпеки особи відповідним чином детермінує саму безпеку, як цінність і відповідно її значення у певній мірі перевершує значення і важливість інших цінностей.   А отже, реалізація безпеки особи безпосередньо пов’язана із захистом основних національних, суспільних, групових та особистих цінностей і навпаки.

Актуалізація у науковій та суспільній свідомості розгляду безпеки особи, як цінності, включення її до системи цінностей українського суспільства є важливою складовою розвитку українського народу та його державності, а також є  однією з необхідних умов реалізації безпеки особи у повній мірі.

Найбільш поширеним є розгляд цінностей як високого ступеня значущості певних явищ та/чи предметів реального світу, що зумовлено потребами та інтересами соціального суб'єкта. Особливістю цінності є те, що цінність існує лише в її значущості для суб'єкта (на думку Р. Лотце). У свою чергу безпека розглядається як стан об'єкта (людини, суспільства, держави, співтовариства, базових цінностей, життєво важливих інтересів, матеріальних об'єктів, інституцій тощо) та його властивість запобігати руйнівним впливам (небезпекам, загрозам, викликам) і здатність об'єкта до стабільного існування.

Реально, безпека особи в широкому розумінні, через своє ціннісне значення може виступати певним ґрунтом для поєднання, інтеграції індивідуальних інтересів, прагнень, потреб у певно смисло-дієву єдність.

Врешті, остаточна зміна сучасних акцентів в бік реалізації концепції безпеки особи, потребує значних, якщо не кардинальних трансформацій суспільної свідомості (у результаті змін ціннісних акцентів) шляхом цілеспрямованої інформаціно-культурної діяльності.

Формування та фактичне входження цінностей в наше життя, як керівництв до дії є наслідком тривалих та складних процесів. Першою підставою для виникнення такого явища як цінність є особливості людської психіки, потреба людини мати перед собою орієнтири для діяльності. Адже наявність такого орієнтира (своєрідного дороговказу) дозволяє людині не витрачати час кожного разу при вирішенні якихось важливих питань та проблем її життя, а орієнтуватись на стереотип, що закріплений у вигляді цінностей.

Звичайно ж процес формування системи цінностей особистості та соціальних груп проходить і за активною участю різних соціальних інститутів та при безпосередній участі держави, її цілеспрямованого та послідовного впливу.

Особливості ж формування ціннісної парадигми в українському суспільстві протягом часу, що пройшов від 1991 року, полягали  у  активному використанні громадянами України попередньої, радянської системи цінностей в сучасних умовах трансформації політичної культури. Сучасне суспільство розкололося: паралельно існують дві культури, дві системи оцінок, норм, що виявляється в дестабілізації суспільства, виникненні конфліктів та напруженості. Поряд зі збереженням цінностей радянського суспільства відбувається як стихійне запозичення цінностей західного суспільства без урахування особливостей нашого, так і цілеспрямований вплив з метою нав’язування невластивих нам цінностей.

Вважаючи  для себе цінністю дуже багато речей, понять чи явищ людина (особа) і відповідним чином об’єднує та структурує їх у власній свідомості. Так само структуруються та упорядковуються цінності у свідомості суспільній, що об’єднує та до певної міри уніфікує свідомість кожної людини. Таким чином пропонується наступне визначення системи цінностей, як сукупності цінностей (ідей, орієнтирів, уявлень, знань), що орієнтують та мотивують діяльність і поведінку суб'єктів різного роду (особи, групи, суспільства тощо). Система цінностей відображає взаємодію особистості з іншими особами та суспільством у цілому в процесі її соціально-політичної, культурної тощо діяльності, пов'язаної із втіленням загальносоціальних цінностей. Тобто зазвичай будучи стабільною в певний історичний період чи певному суспільстві, система цінностей все ж залишається динамічною, і таким чином дозволяє людині (особі) найбільш ефективно пристосовуватись до обставин її життя, що не менш динамічно змінюються.

Значною мірою розуміння сучасних цінностей залежить від особливостей ідеологічної системи, стану трансформації політичної системи та суспільства в цілому, його національних та цивілізаційних ознак, пов’язаних з національною культурою, моделі та особливостей економічного розвитку, характеру історичної епохи та масштабів зумовленого нею впливу на розвиток окремо взятої країни тощо.

Розглядаючи особливості різних ціннісних систем можна говорити про наступні моделі їх взаємодії: конфліктна модель (гостра та згладжена – військове /економічне/культурне протистояння); поглинання (ціннісна система, що має слабше підґрунтя (матеріальне чи духовне) зникає внаслідок конфлікту систем); асиміляції (сильніша  ціннісна система поглинає слабшу, включаючи в себе елементи переможеної системи); інтеграція  – з двох ціннісних систем утворюється абсолютно відмінна третя.

Таким чином, існування, визнання й поширення тієї або іншої системи цінностей, нерозривно зв'язано як з економічною й військовою міццю суспільств, що підтримують дані цінності, так і з особистим бажанням людей боротися за свої права.

Проте найбільш небезпечними є зіткнення та конфлікти ціннісних систем, що існують чи формуються, не на основі національно-культурних спільностей, а в середині певного народу.

Таким чином, стабільність політичної системи суспільства передбачає розробку та створення стійкої системи пріоритетних політичних цінностей. А це вимагає визначення базових цінностей, довкола яких згрупуються інші цінності та ідеї.

В свою чергу, основою формування  системи реалізації безпеки особи є  визнання безпеки взагалі і безпеки особи зокрема важливою цінністю, а також така відповідна система онтологічних цінностей, орієнтація на які сприяє розвитку стабільного, безпечного суспільства (і одним із перших завдань політико-інституційнго механізму реалізації безпеки особи є побудова відповідного механізму впровадження таких цінностей та підтримання їх функціонування).

А отже, описана вище, відповідна новітня система цінностей, що формується якраз і повинна стати тією основою для альтернативної від традиційних моделей безпеки системи – безпеки особи, як такої системи, що спрямована не на поділ та відособлення суспільств та людей, а на їх об’єднання, на забезпечення гідних та безпечних умов життя людини (особи) в сучасному суспільстві (в т. ч. і міжнародному, глобальному).

Зрозуміло, що аналіз ціннісних основ безпеки особи є основою для формулювання політики регулювання ціннісної системи українського суспільства, насамперед через політичну дію особи та суспільних груп. У результаті дослідження стає зрозуміло, що базовим, найвищим у ієрархії системи цінностей,   елементом у контексті сучасних умов є  безпека особи.

Література:

1.Горлинський В. В. Феномен безпеки як об’єкт аксіологічної рефлексії // Мультиуніверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури. – 2004. - № 40.
2.Жабінець Н. В. Зміна цінностей в умовах трансформації українського суспільства // Нова парадигма: Альманах наукових праць. – Запоріжжя, 2001. – Випуск 20. – С. 129 – 134.
3.Розов Н.С. Ценности в проблемном мире: философские обоснования и социальные приложения конструктивной аксиологии. — Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1998.
4.Wolfers A. Discort and Collaboration. Essays on International Politics. — Baltimore, 1962.


Джерело: Україна-НАТО: регіональний вимір. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів, 6 грудня 2008 року.

Повернутися до списку публікацій



Архів публікацій

<<< Жовтень 2018 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

Останні публікації