Україна-НАТО: коли один не хоче, а інший не може

Україна-НАТО: коли один не хоче, а інший не може

17/12/2008

Городиський І. М.

Режисери голлівудських мелодрам в своїх фільмах дуже люблять показувати сцену весілля в якій священик запитує по черзі наречених, чи бажають вони вступити в шлюб. Дуже часто, після того як один з них твердо відповідає: «Так!», інший несподівано (хоча й так передбачувано) каже «Ні!», або бере довгу паузу. Відносини між Україною і НАТО нагадують таку ситуацію. І хай до «шлюбу», під яким можемо розуміти отримання Україною членства в Альянсі ще далеко, але сторони ніяк не можуть домовитися навіть про «заручини».

В ситуації яка склалася, не варто шукати винних. Об’єктивні обставини є в обох сторін: перманентна політична криза в Україні породжує спекуляції на темі вступу в НАТО, які розколюють суспільство в цьому питанні. Та й всередині самої організації питання вступу України викликає якщо не суперечки, то принаймні зіткнення різних поглядів і позицій. І така невизначеність в питанні майбутнього України і/в НАТО як показали останні події може мати непередбачувані та далекосяжні наслідки.

Якби там не було, але в Бухаресті питання про можливість надання Україні і Грузії «Плану дій щодо членства» (ПДЧ) розглядалося і вірогідність позитивної відповіді таки була. Зараз, після подій в Південній Осетії, така вірогідність значно зменшилася.

Не можна стверджувати, що в разі надання обом країнам ПДЧ, конфлікт би не відбувся. Можливо був би розіграний інший сценарій, але напевне Росія здійснила певні акції на Кавказі. Так само не варто в контексті даної теми розбиратися в тому хто винен в конфлікті, і оцінювати позицію яку зайняла Україна. Просто слід відзначити, що осетинські події значно ускладнили шлях в НАТО як Україні так і Росії.

Якщо у квітні, Віктор Ющенко та українське керівництво впевнено заявляло, що ми отримаємо ПДЧ у грудні, під час наради міністрів закордонних справ країн Альянсу, то вже зараз прогнози експертів з цього приводу звучать все більш і більш обережно.

Шанс, спільний шанс і для України, і для НАТО, який був у Бухаресті втрачено. Це був шанс остаточно визначити перспективу членства України, підтвердити її євроатлантичне майбутнє та показати твердість Альянсі в питанні вступу України. Тепер вирішення цього питання відкладено на невизначений термін.

В чому ж причина такої невизначеності? Чому перспектива позитивного вирішення питання вступу України в НАТО була і залишається такою туманною?

Вже багато сказано про причини які відштовхують НАТО від України: внутрішньополітична нестабільність, низький рівень підтримки вступу України в НАТО серед населення, недостатня обізнаність громадян з основами та цілями діяльності Альянсу, присутність російського Чорноморського флоту в Севастополі. Але мало хто говорить і про аспекти які гальмують вступ України в НАТО і з боку Альянсу.

Організація Північноатлантичного Договору, це не просто, і не тільки оборонний союз. Політична складова, нарівні з військовою, відіграє ключову роль в системі північноатлантичної безпеки. І часом політичний аспект бере гору над військовою чи оборонною доцільністю, в прийнятті тих чи інших рішень членами Альянсу.

Вступ України в НАТО, при цілій масі проблем і недоліків, пов’язаних з ним, є стратегічно важливим для НАТО. Найбільша європейська країна, з значними людськими ресурсами та військовим потенціалом, який залишився ще від радянських часів, яка займає важливе географічне положення могла б посилити Альянс, посилила б його геополітичне значення. Але тут вступає в гру «політичний аспект».

Основними лобістами відмови Україні у вступі в НАТО були такі європейські та євроатлантичні лідери як Франція та Німеччина. Їх позиція багато в чому підтримується багатьма іншими державами – членами Європейського Союзу та НАТО. І вони мали щонайменше три причини для відмови Україні.

Першою і ключовою було небажання псувати відносини Росію. Все таки, залежність від неї, насамперед в енергетичному плані залишається великою. А реакція Російської Федерації на надання Україні ПДЧ була б непередбачуваною, в тому числі і в питанні енергопостачання, що в умовах світової економічної кризи могло б мати далекосяжні наслідки.
Наступна причина аналогічна першій, тільки замість газу, тут в основі лежало питання незалежності Косово. Саміт НАТО в Бухаресті відбувався в квітні, Косово проголосило незалежність в лютому. Як відомо Росія була і залишається противником цього, і боляче сприйняла такий поворот подій. Надання ПДЧ Україні та Грузії, стало б для Росії другою болючою поразкою в зовнішній політиці за два місяці, це прекрасно розуміли уряди Франції та Німеччини, тому було вирішено її повторно не дратувати.

В таких умовах, коли Франція і Німеччина одностайно і безапеляційно виступили за відкладення питання про надання Україні ПДЧ, по суті єдиним лобістом цього питання серед країн-членів НАТО стали Сполучені Штати Америки. І, як не парадоксально, саме така активна підтримка Штатами України в цьому питанні, теж, до певної міри, зробила Україні «ведмежу послугу» і стала третьої причиною відмови.

Як відомо, в останнє десятиліття між європейськими країнами та США виникали конфлікти з приводу тих чи інших міжнародних подій (наприклад – війна в Іраку). Європа, незважаючи на внутрішні протиріччя і проблеми, вимагає, щоб з нею рахувалися. Вона прагне не просто констатувати ті чи інші факти або заявляти про своє негативне ставлення до них, як це було під час «холодної війни», а контролювати ситуацію, принаймні частково. І не хоче миритися з „пихою та однобокістю політики США”, від якої американців застерігав наприкінці 90-х Семюел Гантінгтон. 

Саміт який відбувся у квітні 2003 року, у передмісті Брюсселя – Тервюрені, коли європейські члени Альянсу по суті виступили проти дій США в Іраку, розділив давніх союзників, і розділив Альянс на два блоки – «стару Європу» та «нову Європу» (країни Центрально-Східної Європи) разом з США.

США мають великий рівень підтримки своїх дій серед «нових» членів Альянсу – країн Центральної та Східної Європи. Ці дії часто йдуть в розріз з позицією інших, європейських членів НАТО. тому не дивно, що старі члени НАТО – Франція та Німеччина, не зацікавлені у якнайшвидшому вступі в Альянс нових країн, лояльних до Вашингтона. Заручником такої ситуації довгий час була зокрема Хорватія, в певній мірі ними стали і Україна з Грузією.

Як би там не було, але факт залишається фактом – «Бухарестський шанс» було втрачено. Є надія, що не безповоротно, адже події серпня 2008, показали які наслідки можуть мати невизначеність і нерішучість. І не тільки з одного боку – зі сторони України.

Часто чуючи критику на адресу України, погоджуючись з аргументами проти вступу України в НАТО, які наводять представники Альянсу, ми не задумуємося над тим, що так і не відчуваємо дієвої підтримки з їх боку для вступу України. А конкретне і чітке «Так!» євроатлантичним прагненням України з боку Північноатлантичного Альянсу, може мати для вступу України значно більше значення і ефект ніж всі ці дипломатичні, і по дипломатичному розпливчасті заяви про «відкриті двері для України».

НАТО має чітко визначитися всередині самої організації, чи хоче воно бачити і коли Україну в своєму складі, і дати чіткий, однозначний та зрозумілий сигнал Україні. Як ми можемо бачити, для долі України в НАТО вирішальними є не тільки її позиція та позиція Росія, а й політичні стосунки між членами Альянсу в його середині. Лише давши чітко зрозуміти Україні про реальність її євроатлантичної перспективи, можна очікувати і від неї більш чітких та дієвих кроків на шляху до НАТО та консолідації політичного істеблішменту навколо цього питання. Будь яке відтягування чи розпливчасте формулювання може загальмувати цей процес на роки.

А поки що, можна провести ще одну паралель. Відносини України і  НАТО, нагадують хлопця і дівчину, які подобаються один одній, але не роблять кроків до зближення, слідуючи логіці: «А хай спершу він (вона)!». І при цьому гублять дорогоцінний час та втрачають можливості. 


Джерело: Україна-НАТО: регіональний вимір. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів, 6 грудня 2008 року

Повернутися до списку публікацій



Архів публікацій

<<< Грудень 2018 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

Останні публікації