Демократичність виборчого процесу як необхідна умова євроінтеграції України

Демократичність виборчого процесу як необхідна умова євроінтеграції України

17/12/2008

Микола Бучин, кандидат політичних наук, доцент, кафедра політології Національного університету "Львівська політехніка"

Ставши незалежною державою, Україна проголосила курс на співробітництво та інтеграцію з Європою. Проте одним з критеріїв Євроінтеграції є наявність в державі демократичного політичного режиму. Однією з основних ознак демократії є демократичний характер виборчого процесу в державі, суть якого полягає в тому, що вибори в країні повинні відбуватися на основі демократичних принципів, під якими розуміють „… засади, на основі яких здійснюється виборчий процес і відповідно до змісту яких вибори є реальним волевиявленням громадян” [4, с. 163].

Виборча практика України показує значний рівень недотримання демократичних принципів виборів, Тому аналіз демократичних принципів виборів дозволить краще зрозуміти суть демократичності виборчого процесу, розробити практичні рекомендації щодо наближення інституту виборів в Україні до європейських стандартів. Це, в свою чергу, сприятиме демократизації політичного режиму в нашій державі, пришвидшить процеси Євроінтеграції України. 

На нашу думку, демократичні принципи виборів можна умовно поділити на дві групи:

1. Базові – принципи, які стосуються участі виборців у виборчому процесі, носять універсальний характер, є загальновизнаними у всьому світі і без дотримання яких вибори як демократичний інститут втрачають будь-який зміст. До базових принципів відносять: принцип вільних виборів, принцип рівних виборів, принцип загальних виборів, принцип прямих виборів, принцип таємного голосування.

2. Додаткові – принципи, які стосуються участі у виборчому процесі кандидатів, партій та блоків, а також характеризують особливості самого виборчого процесу. Додаткові принципи виборів не носять універсального характеру і по різному розкриваються під час виборчих кампаній у різних країнах. Додаткові принципи виборів включають: принцип гласних виборів, принцип неупередженості владних структур до різних суб’єктів виборчого процесу, принцип свободи агітації, принцип рівності суб’єктів виборчого процесу та ін.

Згідно принципу вільних виборів виборець повинен сам вирішувати питання про участь чи неучасть у виборах, а у разі участі – про міру залучення до виборів. Принцип вільних виборів передбачає, що „… в процесі їхньої організації і проведення повністю виключається будь-який примус щодо участі або неучасті як у виборах в цілому, так і власне у самій процедурі голосування, а також виключається тиск на виборця при визначенні ним, як йому голосувати на виборах” [1, с. 91].

Принцип рівних виборів полягає в тому, що виборці повинні мати рівні можливості впливу на результати виборів. Для реалізації принципу рівних виборів необхідне дотримання ряду умов. Так, принцип рівних виборів передбачає, що „... кожен громадянин, що бере участь у виборах, незалежно від віку, статі, раси, національності, майнового стану, соціального походження і т.д., має однакову з іншими виборцями кількість голосів на виборах, а також у всьому іншому бере участь у виборах на рівних засадах” [3].

Для функціонування принципу рівних виборів також необхідно, щоб всі виборці країни були об’єднані в один виборчий корпус. Порушує цю умову наявність куріальної системи, згідно якої виборці країни діляться на кілька груп (курій, общин) за різноманітними ознаками (національною, релігійною, станово-кастовою та ін.). Для кожної з цих груп вже наперед встановлено число мандатів, що мають бути ними обраними.

Крім того, обов’язковою умовою дотримання принципу рівних виборів є обрання депутатів одного органу однаковою кількістю виборців. Це пов’язано з тим, що у випадку нерівності виборчих округів за кількістю виборців „вага” голосу виборця у менш чисельному виборчому окрузі буде більшою за „вагу” голосу виборця у окрузі, де чисельність виборців є більшою.

Часто на практиці принцип рівних виборів у плані рівності виборчих округів порушується завдяки застосуванню виборчої геометрії – формування владою виборчих округів таким чином, щоб забезпечити своїй політичній силі краще представництво у парламенті. Виборчу геометрію часто називають „джерімендерінг” – від імені губернатора американського штату Масачусетс Джері, який вперше застосував цю технологію в інтересах своєї партії.

Виборча геометрія проявляється у тому, що влада „... нарізає виборчі округи таким чином, щоб перемогти хоча б з мінімальною перевагою в більшості округів, а електорат (прихильників) іншої чи інших партій зосередити з найбільш суттєвою перевагою в меншості округів” [5, с. 199].

Принцип загальних виборів полягає у залученні до виборів максимально широкого кола людей. Однак ніколи у виборчій практиці виборчий корпус (сукупність людей, які мають право брати участь у виборах) не був тотожній кількості населення країни (округу). Законодавство різних країн завжди допускало (і допускає) існування виборчих цензів: „Іншими словами, громадянська правоздатність автоматично не тягне за собою право на участь у голосуванні, оскільки потенційний виборець повинен відповідати ще ряду умов, чи цензів” [2, с. 266].

Під виборчим цензом розуміють сукупність офіційно закріплених законодавством країни умов, що обмежують виборчі права громадян. Це сукупність вимог, яким повинен відповідати потенційний виборець для отримання права на участь у виборах. Варто зауважити, що виборчі цензи, як правило, застосовуються дещо по-різному стосовно активного (права громадян обирати) і пасивного (права бути обраними) виборчих прав.

До виборчих цензів можна віднести: ценз громадянства, ценз дієздатності, віковий ценз, ценз осілості, ценз освіченості (грамотності), моральний ценз, військовий та службовий ценз, ценз банкрутства, статевий, майновий, расовий, релігійний та інші цензи.

Принцип прямих виборів передбачає формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування безпосередньо виборцями. Згідно принципу прямих виборів „… між виборцями і кандидатом на виборну посаду немає ніяких проміжних інстанцій, що опосередковують волевиявлення виборців” [2, с. 268].

Поряд з принципом прямих виборів застосовується принцип непрямих виборів, суть якого полягає в тому, що виборі посади в країні обираються не народом, а спеціальним органом. Непрямі вибори мають два різновиди:

а) опосередковані – передбачають формування виборного органу чи посади спеціально створеною для цього інституцією (колегією виборщиків). Така виборна інстанція (орган), як правило, формується виборцями для виконання своїх функцій щодо обрання владного органу, після чого вона найчастіше перестає функціонувати.

б) багатоступеневі – передбачають обрання низових органів влади безпосередньо народом, що ж стосується вищих органів влади, то вони формуються вже цими низовими органами.

Згідно принципу таємного голосування передбачається недопустимість будь-якого нагляду і контролю за волевиявленням виборців, реальна свобода акту голосування. Тому будь-яка спроба порушити принцип таємного голосування має на меті здійснення впливу на процес волевиявлення виборців і спотворення його результатів.

Принцип таємного голосування також передбачає заборону у будь-якому випадку вимагати від виборця інформацію про те, як голосував він чи інші виборці, за винятком ситуації, коли виборець сам бажає повідомити про це.

Варто зазначити, що базові демократичні принципи виборів є тією платформою, основою, що дозволяє формуватися і функціонувати  демократії, є необхідною умовою демократичного політичного режиму. Однак для існування стабільної демократичної системи необхідне також дотримання додаткових принципів виборів.

Що стосується практики проведення виборів в Україні, то вона показує наступне: якщо базові демократичні принципи виборів, як правило, дотримуються, то додаткові принципи виборів порушуються значно частіше і масштабніше.

Одним з основних чинників, що порушує більшість додаткових (а інколи – і деяких базових) демократичних принципів виборів в Україні, є використання адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній.

На нашу думку, адміністративний ресурс – це наявність у суб’єкта виборчого процесу у силу його приналежності до влади, додаткових ресурсів, які дозволяють йому здійснювати законний чи незаконний вплив на виборчий процес і волевиявлення виборців з метою досягнення особистих чи групових цілей.

Виборча практика України на початкових етапах незалежності характеризувалася поступовим зростанням масштабів застосування адміністративного ресурсу. Вершиною цього процесу стала президентська виборча кампанія 2004 року, в ході якої завдяки використанню адміністративного ресурсу було порушено такі додаткові демократичні принципи як свобода агітації, неупередженість органів влади, гласність, свобода слова та незалежність ЗМІ, рівність кандидатів і партій (блоків) та ін.

Часто порушувалися і такі базові принципи виборів як таємність голосування, принцип вільних виборів (через тиск і підкупи виборців), принцип рівних виборів (через фальсифікації з відкріпними посвідченнями), принцип загальних виборів (через внесення «мертвих душ» у списки виборців чи невключення певних громадян у виборчі списки) та ін.

Після 2004 р. спостерігається поступове зниження рівня використання адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній в Україні. Це дає підстави сподіватись, що незабаром вибори в нашій державі проходитимуть з дотриманням усіх демократичних принципів.

Як ми бачимо, лише комплексне застосування всіх демократичних принципів виборів дасть змогу формувати владу цілком демократичним шляхом, сприятиме реалізації принципу народного суверенітету, побудові в нашій державі демократичного політичного режиму. А демократизація української виборчої практики, в свою чергу, сприятиме процесам Євроінтеграції України.


Література:

1. Виборче право України. Навчальний посібник / За ред. В.Погорілко, М.Ставнійчук. – К.: Парламентське видавництво, 2003. – 383 с.
2. Государственное право буржуазных и освободившихся  стран: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. / Отв. ред. И.П. Ильинский, Л.М. Энтин. – М.: Международные отношения, 1988. – 480 с.
3. Ильинская И. Избирательное право и избирательный процесс. URL: http://www.slon-party.ru/persons/pers_pages/ilyinsk/Philosophy/electoral_right. html
4. Словник-довідник політологічних термінів / За ред. М.Гетьманчука, П.Ткачука. – Львів: Військовий інститут Національного університету «Львівська політехніка», 2006. – 228 с.
5. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. – М.: Юристь, 1997. – 568 с.


Джерело: Україна-НАТО: регіональний вимір. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів, 6 грудня 2008 року

Повернутися до списку публікацій



Архів публікацій

<<< Серпень 2018 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    

Останні публікації