on
За останній рік стало зрозуміло, що система міжнародної безпеки у світі, створена ще наприкінці Другої світової війни, вже не справляється зі своїми завданнями. Хоча перші «дзвіночки» були ще в 1990-х (конфлікт на Балканах), але тільки зараз стало зрозуміло, що ООН може прямим методом ефективно діяти лише там, де постійні члени РБ ООН не залучені в конфлікт. Тобто де-небудь на периферії світу (наприклад, в Сьєрра-Леоне). Основні причини такої незграбності – це дуже громіздка система прийняття рішень, зловживання правом вето постійними членами РБ ООН (зокрема, Росією) і відсутність постійного штату миротворчих сил, підлеглих безпосередньо ООН. Мало того, ООН як організація, призначена для підтримки системи міжнародної безпеки, не була розрахована на те, що як мінімум один з постійних членів Ради безпеки буде підривати цю систему своїми діями. В результаті – всі все бачать, але зробити що-то з країною-агресором, що володіє ядерною зброєю, нічого не можуть. Нічого, крім резолюцій, які засуджують і вираження стурбованості, жертвам агресор ця організація не може запропонувати.

Тому ООН або буде змушена йти на радикальні кроки на зразок позбавлення постійних членів Ради безпеки права вето, або буде остаточно похована як організація, не впливає на міжнародні процеси. Замість неї будуть набирати силу регіональні структури й військові союзи, які мають відповідні ресурси (а саме – об’єднані збройні сили і здатні приймати рішення більш оперативно.

США і НАТО: пробудження від сну

За останні роки сили НАТО в Європі тільки зменшувалися – по перше, із-за політики скорочення витрат на військові бази. По-друге, тому що ймовірність великомасштабного військового конфлікту в Європі після дозволу балканського кризи знижувалася з кожним роком. Війна в Грузії 2008 року була сприйнята вкрай несерйозно – по-перше, з-за її периферійності, по-друге, із-за того, що навіть в незалежних медіа тоді переважала російська точка зору (фактично світ дивився на «війну 08.08.08» очима Росії) і ніхто не хотів псувати стосунки з Кремлем. Увага НАТО було переключено на Близький Схід – Ірак, Лівія, Сирія. А Росія вважалася швидше передбачуваним партнером (у тому числі таким, з яким можна домовитися з конфліктів на Близькому Сході), ніж імовірним супротивником – не було сенсу, з цієї точки зору, тримати стільки сил в Європі. Наприклад, сильно скоротилися танкові війська – зокрема, були розформовані кілька підрозділів в Німеччині.

Однак тепер США знову змушені розміщувати механізовані і танкові частини в Європі (в доповнення до місцевим збройним силам) – в рамках загальної військової політики НАТО. Аналізуючи конфлікт на Донбасі, командування НАТО прийшов до висновків, що, спрощено кажучи, це не та війна, де можна обійтися однією авіацією, ракетними військами і високоточним піхотним зброєю. Якщо говорити про гіпотетичному конфлікті, наприклад, у Прибалтиці, то до недавнього часу російські танки було б там нічим зупиняти, крім піхотних протитанкових засобів, не кажучи вже про якусь контрнаступ. Тому зараз знову розгортаються «важкі» частини НАТО – не тільки в Західній, але й у Східній Європі, проводяться навчання флотів на Чорному морі. Тим більше, що за нової російської військової доктрини основним вірогідним противником НАТО і є.

Чи буде втручатися НАТО у російсько-український конфлікт? При поточній динаміці прямого втручання, швидше за все, не буде. А ось якщо Росія почне пробивати «коридор» в Крим, паралельно наступаючи на харківському і чернігівському напрямках… Тоді не виключено втручання одночасно на двох фронтах – власне європейському (Україна та країни Балтії) та азіатському (Далекий Схід). Аналогічно – у випадку збройних провокацій з боку РФ в Прибалтиці, якщо Росія таки зважиться на цей крок (принаймні, саме там з осені почали розгортати нові механізовані і танкові підрозділи НАТО, а також перебазировали частина авіації). Єдине питання – що робити з можливістю ядерного удару (чисто теоретично можна першим ракетним ударом зруйнувати місця наземного базування, але залишаються підводні човни, наприклад), якщо надійність систем ПРО так до кінця і не перевірена? Тому, як варіант, війна зупиниться на кордонах держав, куди Росія встигне увійти, великого контрнаступу вже на територію Росії не буде. Замість цього можлива морська і повітряна (силами корабельної ППО) блокада Криму силами НАТО (частина 6-го флоту США, флот Туреччини). Паралельно з зростаючими санкціями це може змусити Росію до поступок по Україні і Придністров’я – в тому числі і до відмови від Криму. Бліцкриг з боку НАТО набагато менш імовірний, тому що ризики неповного знищення всього ядерного арсеналу, і відповідно, удару залишаються (хоча навіть багато російські військові експерти оцінюють американські та європейські системи ПРО як високоефективні). По більшості розрахунків ж, якщо прибрати ядерний фактор, регулярна армія США (як головна ударна сила НАТО) поодинці впоратися з регулярною армією Росії за 1-2 місяця, причому основний збиток буде завдано в першу тиждень.

Стосовно ж власне США, то вони якраз і розраховували на те, що поки Росія загрузне в Криму і на Донбасі, ведучи себе як агресор, проти неї можна вводити санкції – пакет за пакетом. Щоб послабити Росію настільки, що необхідне військове втручання США в рішення «українського питання» буде мінімальним. Руйнувати будівлю потрібно акуратно, щоб самому не постраждати від її уламків. Прибираючи Росію з поля геополітичної гри, необхідно ще і переманити на свою сторону всіх можливих її союзників. Навіть таких, як Куба або Іран – не дарма в цьому році відбулося відновлення дипломатичних відносин між США та Кубою, а з Ірану зняли обмеження на експорт нафти. Так, Барак Обама, звичайно, миролюбний з риторики і уникає різких випадів у бік Росії, але навіщо поспішати, якщо треба спочатку вибудувати «павутину» союзників і домовитися про спільні дії, а потім вже поступово добивати ворога? Тому був прийнятий алгоритм повільного удушення за допомогою санкцій (при цьому Росії дається шанс повернення на висхідні позиції – щодо Криму і Донбасу). Якщо не діє – вводимо санкції сильніше. Не допомагає? Допомагаємо Україні зброєю і військовими фахівцями. Не допомогло? Влаштовуємо морську блокаду Криму і т. д. Крім того, якщо США зараз серйозно вдарять по позиціях ісламістів з ИГИЛа, є ймовірність, що ті звернуть увагу на Кавказ як більш зручний і безпечний район для базування, ніж Сирія або Ірак. Тобто, з ворога стануть інструментом для дестабілізації ситуації в Росії.